Переклад тексту пісні Ронсеваль - Йовин

Ронсеваль (оригінал)

Ты тогда уже знал лучше нас, но молчали не дрогнув губы,
Что ты знал в тот последний час, час когда закричали трубы?
Рухнул в дребезги свод земной, и запели, и заплясали,
И схлестнулась волна с волной, разбиваясь меж стен Ронсеваля!
Разбиваясь меж стен...
Ты же знал на вопрос ответ, уходя обо всем уже знал ты,
И смотрел неотрывно вслед синий взгляд златокудрой Альды.
А ты спорить решил с судьбой, не познав ни любви, ни печали,
Принимал свой последний бой между стылых камней Ронсеваля!
Между стылых камней...
Слышишь бьется, как кровь в виске, стук копыт - это мчит подмога!
Но сломавшись в твоей руке, разлетелись осколки рога!..
Торжествующий крик врага, переливы пьянеющей стали,
Слышишь - звонко трубят рога, эхом бьются в груди Ронсеваля!
Эхом бьются в груди...
И сжимая в ладонях клинок, ты смеялся легко и беспечно,
Уходя за последний порог, в безоглядную дальнюю вечность,
В безоглядную дальнюю даль, к голосам, что безмолвно звали,
Оставляя на век Ронсеваль, оставаясь на век в Ронсевале...
Оставляя на век...
Оставаясь на век...

Ронсеваль (переклад)

Ти тоді вже знав краще за нас, але мовчали не здригнувшись,
Що ти знав у ту останню годину, коли закричали труби?
Рухнув у брязкіт звід земний, і заспівали, і затанцювали,
І схлинулася хвиля з хвилею, розбиваючись між стінами Ронсеваля!
Розбиваючись між стінами...
Ти ж знав на запитання відповідь, йдучи про все, вже знав ти,
І дивився невідривно слідом синій погляд златокудрої Альди.
А ти сперечатися вирішив з долею, не пізнавши ні кохання, ні смутку,
Приймав свій останній бій між стилі камені Ронсеваля!
Між стилі каміння...
Чуєш б'ється, як кров у скроні, стукіт копит - це мчить підмога!
Але зламавшись у твоїй руці, розлетілися уламки рога!
Урочистий крик ворога, переливи п'янкої сталі,
Чуєш - дзвінко трубять роги, луною б'ються в грудях Ронсеваля!
Відлунням б'ються в грудях...
І стискаючи в долонях клинок, ти сміявся легко та безтурботно,
Ідучи за останній поріг, у безоглядну дальню вічність,
У безоглядну далеку далечінь, до голосів, що безмовно звали,
Залишаючи на вік Ронсеваль, залишаючись на вік у Ронсевалі.
Залишаючи на вік...
Залишаючись на вік.