Інформація про пісню На цій сторінці ви можете ознайомитися з текстом пісні Quadrat Im Kreis, виконавця - WIZO. Пісня з альбому Kraut & Ruben, у жанрі Иностранный рок
Дата випуску: 26.08.2002
Лейбл звукозапису: Fat Wreck Chords
Мова пісні: Німецька
Quadrat Im Kreis(оригінал) |
Hin und wieder stell' ich fest dass ich nicht mehr lachen kann |
Über Sachen die ich früher lustig fand |
Hin und wieder merk' ich auch, dass ich keine Menschen brauch' |
Und lieber ganz alleine bin |
Doch der Schmerz ist zuckersüß und irgendwie auch so vertraut |
Ich hab' mich dran gewöhnt |
So fehlt zur letzten Konsequenz |
Einmal mehr das Bisschen Mut |
Und die paradoxe Wut darüber wird im Traum ertränkt |
Von der beschissenen Leichtigkeit des Scheins |
Hin und wieder wird mir klar, dass alles anders geworden ist |
Als es scheint, dass es früher einmal war |
Hin und wieder spüre ich, dass die Sonne nicht mehr mag |
Weil ich das helle Licht mehr ertrag' |
Doch der Schmerz ist zuckersüß und irgendwie auch so vertraut |
Ich hab' mich dran gewöhnt |
So fehlt zur letzten Konsequenz |
Einmal mehr das Bisschen Mut |
Und die paradoxe Wut darüber wird im Traum ertränkt |
Von der beschissenen Leichtigkeit des Scheins |
Wie ein Quadrat in einem Kreis |
Eck' ich immer wieder an |
Obwohl ich doch schon lange weiß |
Dass ich niemals ändern kann |
Was sich niemals ändern wird |
Weil das Schlechte immer bleibt |
Und doch die Sonne wieder scheint |
Scheißegal was auch passiert |
Wie ein Quadrat in einem Kreis |
Eck' ich immer wieder an |
Obwohl ich doch schon lange weiß |
Dass ich niemals ändern kann |
Was sich niemals ändern wird |
Weil das Schlechte immer bleibt |
Und doch die Sonne wieder scheint |
Immer wieder stell ich fest, dass das Hin und wieder immer |
Öfter ständig ist |
(переклад) |
Час від часу я виявляю, що більше не можу сміятися |
Про речі, які мені здавалися смішними |
Час від часу я також помічаю, що мені не потрібні люди |
І я волію бути зовсім сам |
Але біль солодкий, як цукор і чомусь також такий знайомий |
Я звик до цього |
Так пропав до кінцевих наслідків |
Ще раз трішки мужності |
І парадоксальний гнів з цього приводу потопає уві сні |
Від хренової легкості зовнішності |
Час від часу я розумію, що все змінилося |
Як здається раніше |
Час від часу відчуваю, що сонце вже не любить |
Тому що я можу більше терпіти яскраве світло |
Але біль солодкий, як цукор і чомусь також такий знайомий |
Я звик до цього |
Так пропав до кінцевих наслідків |
Ще раз трішки мужності |
І парадоксальний гнів з цього приводу потопає уві сні |
Від хренової легкості зовнішності |
Як квадрат у колі |
Я продовжую штовхатися |
Хоча знаю давно |
Що я ніколи не можу змінити |
Який ніколи не зміниться |
Бо погане завжди залишається |
І все ж сонце знову світить |
До біса, що відбувається |
Як квадрат у колі |
Я продовжую штовхатися |
Хоча знаю давно |
Що я ніколи не можу змінити |
Який ніколи не зміниться |
Бо погане завжди залишається |
І все ж сонце знову світить |
Знову і знову я виявляю, що туди-сюди завжди |
Частіше постійно є |