| Цікаво, куди ми йдемо і як виживемо
|
| Ми всі втратили свої душі
|
| Полонені в нашому золотому вулику
|
| А зараз занадто пізно
|
| Ми плачемо й стаємо на коліна
|
| Намагаючись відновити нашу втрачену віру… Ми молимося
|
| Чекаємо на повідомлення від тебе, Боже… І ми чекаємо
|
| Ми почуваємося такими самотніми…
|
| Чи зможеш ти коли-небудь пробачити наш ганебний гріх?
|
| Я знаю, що ми зайшли занадто далеко
|
| Ми просто чекаємо на вас…
|
| Життя згасло
|
| До кошмару
|
| Світ… Гниє всередині…
|
| У мене більше немає почуттів, якими можна ділитися з іншими
|
| Нам навіть не потрібно народжувати нових дітей
|
| Тепер, коли ви пішли
|
| І небесні ворота запечатані
|
| Ми не можемо зробити прорив
|
| Тепер, коли ви пішли
|
| І ви просто відпустите нас
|
| Щоб побудувати наш новий атеїстичний світ
|
| Світ... Куди ми поділися?
|
| Ми просто продали всі наші почуття
|
| На нашу гордість
|
| Просто скажу, що ми володарі цієї нової землі
|
| Правителі порожнього світу, правителі нічого
|
| Десь там
|
| Хтось сказав, що народжується нове життя
|
| Якщо це правда, це означає, що ви повернулися до нас
|
| Чи є надія? |
| Ми лише чекаємо й побачимо
|
| Тільки ви можете повернути нас до життя
|
| «Дитина народилася десь там, через більше ніж 4 тисячі років
|
| У своєму мовчанні знову Бог відповідає на наші заклики»
|
| Ми не самотні
|
| Це те, що ми навчилися з цього
|
| Наші місії виконані
|
| Разом ми гуляємо
|
| Звичайно, там щось є
|
| Але тут не те місце, щоб дізнатися
|
| Ми йдемо дорогою
|
| Це життя таке коротке й важке
|
| Якщо ви йдете з нами
|
| Будемо чекати до кінця
|
| Разом ми розтопимося зі світанком... З світанком... |