| Він випиває останню чашку кави з ранкового горщика
 | 
| Сонце сходило
 | 
| Він зарядив кілька снарядів в дробову рушницю дванадцяти калібрів
 | 
| Сів у свою вантажівку, яка прямувала до міста
 | 
| Він проїхав одинадцять миль, зупинившись біля сусідського будинку
 | 
| Сказав, що, можливо, мене не буде на деякий час
 | 
| Якщо це не надто клопоту, і у вас є час
 | 
| Ви б подбали про корів
 | 
| Він в’їхав у місто із поганим вітром
 | 
| Зупинився в барі, у якому був часто
 | 
| Він подивився на кімнату своїми блідо-зеленими очима
 | 
| Мав кілька пострілів, щоб убити
 | 
| Він вийшов з бару з сухомим вітром
 | 
| Одна річ у нього на думці
 | 
| Він подивився у вікно невеликого кафе
 | 
| І вже знав, що знайде
 | 
| Його двадцятирічна жінка сміялася й трималася за руки
 | 
| З чоловіком, якого він ніколи раніше не бачив
 | 
| Він зайшов усередину, сів за стол
 | 
| Поклав рушницю на підлогу
 | 
| Він не сказав ні слова, і вони обидва почали плакати
 | 
| Він відчував жар у грудях
 | 
| Він чув, як виє поганий вітер
 | 
| І він був готовий убити їх усіх
 | 
| А про решту нехай подбає Бог
 | 
| Ніхто ніколи не дізнається чому
 | 
| Він підняв рушницю тихо вийшов із кімнати
 | 
| Вітер стих і був тихий, як попіл
 | 
| Глибоко вдихнув і просто подивився на місяць
 | 
| Він почувався спокійно всередині, повернувся на своє місце
 | 
| Іноді краще просто поїхати |