Переклад тексту пісні London - Tina Dico

London (оригінал)

I’m flying over London on a cold November night
The river snakes across the vast ocean of electric lights
Fast and weightless like this marvel in the sky
The young and restless skateboard in the dark
Beneath the closing London Eye
I’m flying over London looking down at busy streets
I scout to find a few familiar places looking up at me
Seven years since I first stepped off of this plane
But still this city doesn’t know my stories or my dreams or my first name
Someday I’ll have to say goodbye
To the city that showed me and woke me and broke me
Someday I’ll have to say goodbye to London
Yeah, London
I press against the window my forehead cold and numb
As I search through blurry memories to trace the woman I’ve become
Between St Margaret Lane and Eve’s Market Cafe
I found myself in pieces, took what I could carry and I threw the rest away
I’m flying over London on a cold November night
Unlit paths like bullet wounds in the blanket of electric lights
The city is a living creature all on its own
And we all push like blood through its veins so close together, so alone
Someday I’ll have to say goodbye
To the city that thrilled me and built me and killed me
Someday I’ll have to say goodbye to London
Someday I’ll have to say goodbye
To the city that moved me and soothed me, confused me
Someday I’ll have to say goodbye to London
Yeah, London

London (переклад)

Я літаю над Лондоном холодної листопадової ночі
Річка перетинає величезний океан електричних вогнів
Швидкий і невагомий, як це диво в небі
Молодий і непосидючий скейтборд у темряві
Під Лондонським оком, що закривається
Я літаю над Лондоном, дивлячись на жваві вулиці
Я розвідую, щоб знайти кілька знайомих місць, які дивляться на мене
Сім років відтоді, як я вперше зійшов з цього літака
Але це місто досі не знає моїх історій, моїх снів чи мого ім’я
Колись мені доведеться попрощатися
До міста, яке показало мені і розбудило і зламало мене
Колись мені доведеться попрощатися з Лондоном
Так, Лондон
Я притискаюся до вікна своїм чолом холодним і заціпенішим
Я обшукую розмиті спогади, щоб відстежити жінку, якою я стала
Між провулком Сент-Маргарет та кафе Eve’s Market
Я опинився на шматках, узяв те, що міг понести, а решту викинув
Я літаю над Лондоном холодної листопадової ночі
Неосвітлені шляхи, як кульові поранення в ковдрі електричних ліхтарів
Місто сам по собі жива істота
І ми всі, як кров, протікаємо по її венах, так тісно разом, такі самотні
Колись мені доведеться попрощатися
До міста, яке схвилювало мене і будувало мене і вбило мене
Колись мені доведеться попрощатися з Лондоном
Колись мені доведеться попрощатися
У місто, яке мене зворушило і заспокоїло, збентежило
Колись мені доведеться попрощатися з Лондоном
Так, Лондон