| Я дивлюсь на вулицю й бачу твій дім
|
| Я бачу сонце, але починається холод
|
| Я більше не можу це відчувати
|
| Мені довелося піти й піти, слідувати за внутрішнім болем
|
| Все пішло і змінилося того дня, коли ти пішов
|
| Тепер я сиджу без сну, замість цього вмираю тут
|
| Я бачу твою маму, твою сестру, твого батька
|
| Сподіваюся, вони вас розуміють
|
| Я бачу твою маму, твою сестру, твого батька
|
| І моє серце розривається від цього погляду
|
| Бо тепер ти знаєш, тепер ти знаєш
|
| Все, щоб відчути по той бік речей
|
| Тепер ти знаєш, тепер ти знаєш
|
| Усе, що потрібно, щоб зламатися всередині мене
|
| Тепер я знаю, тепер знаю
|
| Сподіваюся, що ні, я сподіваюся, що ви мене не ненавидите
|
| За те, що слідувати шляхом субстанції
|
| І самозловживання, щоб я змогла продовжити бігати
|
| Тож я можу піти й шукати темнішу правду
|
| Тому я ціную всі яскраві види
|
| Тож я відчую, що пішло й зіпсувало вас
|
| Тож я усвідомлюю, що потрібно вибрати
|
| Я навіть не чую твого голосу в голові
|
| Навіть не можу придумати все смішне лайно, яке ви сказали
|
| Тепер ти спиш
|
| Тепер ти мрієш
|
| Тепер ти відпустиш
|
| Тепер ти лунаєш
|
| Я бачу твою маму, твою сестру, твого батька
|
| Сподіваюся, вони вас розуміють
|
| Я бачу твою маму, твою сестру, твого батька
|
| І моє серце розривається від цього погляду
|
| Бо тепер ти знаєш, тепер ти знаєш
|
| Все, щоб відчути по той бік речей
|
| Тепер ти знаєш, тепер ти знаєш
|
| Усе, що потрібно, щоб зламатися всередині мене
|
| Тепер ти знаєш, тепер ти знаєш
|
| Все, щоб відчути по той бік речей
|
| Тепер ти знаєш, тепер ти знаєш
|
| Тепер я втрачаю тебе |