| Ви скажете, що час нас не змінив?
|
| Ми залишалися такими, поки це не зламало нас
|
| Не знаючи, що ми стали чужими
|
| Ми помітили небезпеку
|
| Але все ще продовжував діяти як два дрони
|
| Як Тім Мен втрачає серце
|
| Гей, я навчилася любити помилки
|
| Я думав, що це божевільне
|
| Постійні бурхливі дні
|
| Привіт, ми зламалися, що не підлягають ремонту
|
| Тож очевидно, ми не можемо зволікати
|
| Рівна лінія нашого болю
|
| Раніше це наче ходити по воді
|
| Тепер найближче — відкрити пляшку
|
| Коли життя на повному ходу
|
| Приходить і без сорому б’є вас по обличчю
|
| Як олов'яна людина втрачає серце
|
| Гей, я навчилася любити помилки
|
| Я думав, що це божевільне
|
| Постійні бурхливі дні
|
| Привіт, ми зламалися, що не підлягають ремонту
|
| Тож очевидно, ми не можемо зволікати
|
| Рівна лінія нашого болю
|
| Диявол живе в відомих вам деталях
|
| Збирає бали і якось малює лінію
|
| Те, що колись втрачено, ніколи не буде знайдено
|
| Гей, я навчилася любити помилки
|
| Я думав, що це божевільне
|
| Постійні бурхливі дні
|
| Привіт, ми зламалися, що не підлягають ремонту
|
| Тож очевидно, ми не можемо зволікати
|
| Рівна лінія нашого болю
|
| Ніхто не повинен знати
|
| Ніхто не повинен чути про наш біль |