| Вдома на місці сидіти неможливо,
|
| Хочеться просто піти погуляти.
|
| Серце хвилює, серце турбує
|
| Кожне слово і лагідний погляд.
|
| Серце хвилює, серце турбує
|
| Кожне слово і лагідний погляд.
|
| Щось удома мені не сидиться,
|
| Щось сохну я від туги!
|
| А треба закохатися, дівчата, закохатися,
|
| Поки що на дворі золоті дні!
|
| А треба закохатися, дівчата, закохатися,
|
| Поки що на дворі золоті дні!
|
| У небі вечірньому палають заходи сонця,
|
| Вітер співає на верхівках дубів.
|
| Це красиво, скажіть, дівчата,
|
| Якщо, звичайно, на серці кохання!
|
| Щось удома мені не сидиться,
|
| Щось сохну я від туги!
|
| А треба закохатися, дівчата, закохатися,
|
| Поки що на дворі золоті дні!
|
| Щось удома мені не сидиться,
|
| Щось сохну я від туги!
|
| А треба закохатися, дівчата, закохатися,
|
| Поки що на дворі золоті дні!
|
| А треба закохатися, дівчата, закохатися,
|
| Поки що на дворі золоті дні!
|
| Ніч коротка, і під ранок не спиться.
|
| Дівоче серце стукає в грудях:
|
| Не помилитися, не помилитися,
|
| Зустріч заповітну не пропустити!
|
| Не помилитися, не помилитися!
|
| Зустріч заповітну не пропустити!
|
| Щось удома мені не сидиться,
|
| Щось сохну я від туги!
|
| А треба закохатися, дівчата, закохатися,
|
| Поки що на дворі золоті дні!
|
| Щось удома мені не сидиться,
|
| Щось сохну я від туги!
|
| А треба закохатися, дівчата, закохатися,
|
| Поки що на дворі золоті дні!
|
| А треба закохатися, дівчата, закохатися,
|
| Поки що на дворі золоті дні!
|
| Поки що на дворі золоті дні-і-і-і! |