| Я нервувала вранці, в автомобілі, водій на задньому сидінні
|
| з кількома розділами з історій, які ми починали
|
| щоразу, коли ви перетинали кордон, де вода тече каскадом
|
| ти приходив із сестрою від матері в долину
|
| де ви чуєте лише крики граків і воронів
|
| як ви уявляєте, що живете без телефону чи електрики
|
| ми прямували до форпосту, де зібралися всі наші друзі
|
| щоб приймати нас у нашій славі, де дерева чіпляються за свою безпеку
|
| з краю світу, і птахи крутилися навколо нас як море поглинало наші обітниці
|
| і після того, як ми одружилися, поїхали до нашого білокам’яного котеджу
|
| і ти зняв свою просту сукню, і твої сльози впали в мої очі
|
| як нас охопило здивування любові навколо ти приймає мене таким як я і перетворюєш мене на когось
|
| хто міг зійти з цієї скелі й полетіти за океан
|
| тому що якби я померла сьогодні, то це не було марною тратою
|
| ти приймаєш мене таким, яким я є, за всі мої помилки та проблеми
|
| і ти будуєш мене, щоб витримати кожен порив і кожен шторм
|
| і якби я знав, що помру, я був би задоволений
|
| Тому що ми розділили цей момент
|
| у першу ніч нашого майбутнього ми вийшли з дому в колоні
|
| як полярне сяйво в кутку почало підмітати зірки
|
| і ми розмовляли пошепки без причини, про яку загалом не могли придумати
|
| коли ми пролізли крізь папоротник на нашому шляху до оголення
|
| де вітер трясе дрока, а берег виглядає як шматок лобзика
|
| сонце зійшло навколо нас, усе неонове рожеве, фіолетове та золоте
|
| і далеко під вершиною скелі море розбилося на берегову лінію
|
| не чуючи свого реву, не знаючи, що ми тут
|
| тому що він робив лише те, що мусь був, як ви приймаєте мене таким як я і перетворюєте мене на когось
|
| хто міг зійти з цієї скелі й полетіти за океан
|
| тому що якби я померла сьогодні, то це не було марною тратою
|
| ти приймаєш мене таким, яким я є, за всі мої помилки та проблеми
|
| і ти будуєш мене, щоб витримати кожен порив і кожен шторм
|
| і якби я знав, що помру, я був би задоволений
|
| Тому що ми розділили цей момент
|
| о, ти приймаєш мене таким, яким я є, за всі мої помилки та проблеми
|
| і ти будуєш мене, щоб витримати кожен порив і кожен шторм
|
| і якби я знав, що помру, я був би задоволений
|
| о, тому що ми розділили цей момент
|
| колись ти був незнайомим, але мені важко пригадати
|
| тепер я уявляю нас дітими за багато років до того, як познайомився з тобою
|
| у перший день мого життя, коли день зірвався, як порожня сторінка |