Переклад тексту пісні Протяжённость парков - Соль земли

Протяжённость парков (оригінал)

Оставь порочный клуб, полночный урбан.
Парк — старая эстрада.
САГРАДА с братьями.
Вы всё потратили?
Ладно.
Бесплатно.
Что пиздато, а?
Не сцы, не день десанта…
Потом возьмём твои колеса, рванём до «плёса.
Знаешь как просто там?
Берёзы., сосны.
Я знаю один остров.
Красивый просто…
И санаторий тот, мы малыми там резали розы.
Кто любит осень, …кто лето… грозы,
А кто прошёл через крещенские морозы.
Покой монастырей, ледяной огонь купели…
Они заплакали… они прозрели.
Как будто снова девять, мы словно дети…
Одни с тобой, на такой большой планете.
И если тебе плохо, то мне не похуй!
Пора.
Но не к докторам .брат!
Храм рядом!
Знаком с моим отрядом?
Это второй том.
«Колокол Набат».
Бом… Бом… второй альбом.
И всё о том же брат… Всё о том же… всё же есть,
Что-то выше наших этажей…
Мы всё так же шаримся по умирающим лесам,
Я видел сон, там: лев «Аслан»…и мне вернули сан.
И вечный полдень — солнце, правды, в зените.
Спасибо… Спаситель…
Бесконечность… протяжённость парков,
Щебечут ласточки, вороны не каркают.
Справа «АЛХИМИК», слева «ТОТ САМЫЙ»,
И «МАЛЫЙ" — Саня, с нами. Мы стали голосами…
Бесконечность… Протяжённость парков,
Щебечут ласточки, вороны не каркают.
Справа «АЛХИМИК», слева"ТОТ САМЫЙ»,
И «МАЛЫЙ" — Саня, с нами. Мы стали голосами…
Мы так и будем пускать змея в бурю,
Думать, как слова переплавит в пули.
Стоять у утёса, дремать под голос кросс,
Мой отвар согреет кровь в лютый мороз.
Малыш, этот город не соткан из грёз.
«Кутинов» и «Макс»… Перекаты.
И хватит слёз.
Боль ждала меня, царапала двери как пёс.
Нам не поднять их… лепестками чёрных роз.
Под небосводом протяженность парков,
Скрестив руки, (помнишь?) Мы давали клятву,
Луна пьяная тянул дым «Примы» мятой,
Временами карма путала карты,
Ил со дна окраин хранит артефакты,
Стерео сны жизнь делят на такты.
Пылают пути с первыми птицами в марте,
Погружаясь сталкеры уходят в память.

(переклад)

Залиш порочний клуб, північний урбан.
Парк - стара естрада.
ЗАГРАДА з братами.
Ви все витратили?
Гаразд.
Безкоштовно.
Що пиздато, га?
Не сци, не день десанту…
Потім візьмемо твої колеса, рвонемо до плесу.
Знаєш, як просто там?
Берези., сосни.
Я знаю один острів.
Гарний просто…
І санаторій той, ми малими там різали троянди.
Хто любить осінь, ... хто літо ... грози,
А хто пройшов через хрещенські морози.
Спокій монастирів, крижаний вогонь купили.
Вони заплакали... вони прозріли.
Ніби знову дев'ять, ми немов діти…
Одні з тобою, на такій великій планеті.
І якщо тобі погано, то мені не похуй!
Час.
Але не до лікарів .брат!
Храм поряд!
Знайомий з моїм загоном?
Це другий том.
«Дзвон Набат».
Бом… Бом… другий альбом.
І все про тому ж брат… Все про тому ж… все є,
Щось вище за наші поверхи…
Ми все так же шаримося по вмираючим лісам,
Я бачив сон, там: лев «Аслан»...і мені повернули сан.
І вічний полудень — сонце, правди, взеніце.
Спасибі… Спаситель…
Нескінченність ... протяжність парків,
Щебечуть ластівки, ворони не каркають.
Праворуч «АЛХІМІК», ліворуч «ТІЙ САМИЙ»,
І «МАЛИЙ» — Саня, з нами. Ми стали голосами…
Нескінченність… Протяжність парків,
Щебечуть ластівки, ворони не каркають.
Справа «АЛХІМІК», ліворуч" ТІЙ САМИЙ",
І «МАЛИЙ» — Саня, з нами. Ми стали голосами…
Ми так і пускатимемо змія в бурю,
Думати, як слова переплавить у кулі.
Стояти біля скелі, дрімати під голос крос,
Мій відвар зігріє кров у лютий мороз.
Маля, це місто не сотень з мрій.
«Кутінів» та «Макс»… Перекати.
І вистачить сліз.
Біль чекав на мене, дряпала двері як пес.
Нам не підняти їх... пелюстками чорних троянд.
Під небозводом протяжність парків,
Схрестивши руки, (пам'ятаєш?) Ми давали клятву,
Місяць п'яний тягнув дим «Прими» м'ятою,
Іноді карма плутала карти,
Іл со дна околиць зберігає артефакти,
Стерео сни життя ділять на такти.
Палають шляхи з першими птахами в березні,
Занурюючись сталкери йдуть у пам'ять.