Переклад тексту пісні Апологетика - Соль земли

Апологетика (оригінал)

На шее не украшение.
Хватит ли смелости
Просто представить свое отражение в зеркале веры,
Встретиться взглядом с черной дырой.
На шее не украшение.
Головокружение
От истинного положения вещей.
Ищи духовной пищи.
Пепел империи стал удобрением.
Там, где были моря, теперь прерии.
Под кафетерием в грунте ротонды дворцов,
Чьих-то отцов захоронения.
Тянутся руки, копают колодцы.
Мертвые лица тревожит свет солнца,
Забытый с тех пор как зарыли,
Все, что смогли, они уже сделали
В мире нашем, зовущемся низшим,
Падших адамов когда-то укрывшем,
Давшем им нищим и крышу и пищу.
Они же ропщут на пепелищах,
Друг друга режут.
Кровавые игрища
Стали судьбой одним, другим — зрелищем
Тем еще.
Что же, принимают как должное.
Прошлое с нынешним схоже безбожно.
Тысячелетия прожиты,
Все разложить по полочкам можно ведь,
Но глядеть дальше носа опасно.
Бога нет!
— сказала власть красная.
Ясно вам, массы серое быдло?
Обрыдла безмерно религия ваша,
Видишь, мы топчем клобук патриарший.
Слушайте Маркса с Фридрихом Ницше.
Планета пылает пламенем плотским,
Трудно дышать от пыли вавилонской.
Адский настрой в камуфляжных оттенках
Сводит народы стенка на стенку.
Все реки текут, все бесы атакуют.
Победу куют, но чью, какую?
Есть православное Слово бесценное,
Ада врата не одолеют церковь.
Да, мы ходим среди сетей многих,
Человек по своей природе склонен ко злу.
Оно с ним неразлучно, но не вечно,
А миру дарован был Сын Человеческий,
Дева Пречистая, свет не вечерний
Пламя Соборной Апостольской веры.
Направлены вверх стремления и нравы.
Ты имеешь право оттолкнуть отраву от себя
Или упорно глотать в два горла,
Не читать названия корма — лишь бы торкало.
Только смотрит за тобой око зоркое,
Знал бы, был бы сыт хлебной коркой
И той, одной, которая любимая,
Женщина — жена, остальные мимо.
С честью покидал бы поле бранное
И вставал бы с радостью рано
Ради встречи с храмом.

(переклад)

Наше не прикраса.
Вистачить сміливості
Просто уявити своє відображення в дзеркалі віри,
Зустрітися поглядом із чорною діркою.
Наше не прикраса.
Запаморочення
Від істинного стану речей.
Шукай духовної їжі.
Попіл імперії став добривом.
Там, де були моря, тепер є прерії.
Під кафетерієм у ґрунті ротонди палаців,
Чиїхось батьків поховання.
Тягнуться руки, копають колодязі.
Мертві обличчя турбує світло сонця,
Забутий з тих пір як закопали,
Все, що змогли вони вже зробили
У світі нашому, що зветься нижчим,
Падших адамів, що колись приховали,
Давши їм жебраком і дах і їжу.
Вони ж ремствують на попелищах,
Один одного ріжуть.
Криваві ігрища
Стали долею одним, іншим — видовищем
Тим ще.
Що ж, приймають як належне.
Минуле з нинішнім схоже безбожно.
Тисячоліття прожиті,
Все розкласти по поличках адже можна,
Але дивитися далі носа небезпечно.
Бога немає!
— сказала влада червона.
Ясно вам, маси сіре бидло?
Обридла безмірно релігія ваша,
Бачиш, ми топчемо клобук патріарший.
Слухайте Маркса з Фрідріхом Ніцше.
Планета палає полум'ям тілесним,
Важко дихати від пилу вавилонської.
Пекельний настрій у камуфляжних відтінках
Зводить народи стіна на стіну.
Всі річки течуть, всі біси атакують.
Перемогу кують, але чию, яку?
Є православне Слово безцінне,
Пекла брама не подолає церкву.
Так, ми ходимо серед мереж багатьох,
Людина за своєю природою схильна до зла.
Воно з ним нерозлучно, але не вічно,
А світові дарований був Син Людський,
Діва Пречиста, світло не вечірнє
Полум'я Соборної Апостольської віри.
Спрямовані вгору прагнення і звичаї.
Ти маєш право відштовхнути отруту від себе
Або вперто ковтати в два горла,
Не читати назви корму — лише торкало.
Тільки дивиться за тобою око пильне,
Знав би, був би ситий хлібною кіркою
І тієї, однієї, яка кохана,
Жінка — дружина, решта повз.
З честю залишав би поле лайливе
І вставав би з радістю рано
Заради зустрічі з храмом.