Інформація про пісню На цій сторінці ви можете ознайомитися з текстом пісні Tranche de vie, виконавця - Shurik'n. Пісня з альбому Tous m'appellent Shu, у жанрі Рэп и хип-хоп
Дата випуску: 22.04.2012
Лейбл звукозапису: Tanto
Мова пісні: Французька
Tranche de vie(оригінал) |
2H et quart, Montréal, vendredi |
Dernière virée, ultime achat avant de repartir |
Cinq jours ici, on n’a rien vu, ça passe toujours trop vite |
On pense déjà au prochain, la tête pleine de souvenirs |
Qui aurait pu prédire que cette couture briserait nos chaines |
C’est ce que je me dis alors que l’avion à nouveau nous emmène |
Et que la vie nous mène où bon lui semble comme d’hab |
Une fois là-bas tu sais que ce sera le feu comme d’hab |
Laisse-moi poser pour tous ces gens qu’on a croisés |
On a reçu tellement d’amour, on pensait pas le mériter |
Nous ce qu’on voulait c’est un son lourd et balancer nos vérités |
Et peut être faire méditer, bien sur, en toute humilité, tu sais |
Cet attrait pour nos rimes on pensait pas le provoquer |
Masi quand dix mille voix s'élèvent, là tu sens tes poils s’hérisser |
Quand je pense qu’hier encore devant le Vieux Port on sévissait |
Y a plus à se plaindre maintenant mais putain qu’est ce qu’on a résisté |
L’avion se pose, je redescends, fin de la trêve |
Y a encore de la route à faire, faut pas qu’on se traîne |
Refaire encore ce qu’on a toujours aimé faire |
Marquer les cœurs oui, mais à l’encre pas au fer |
Juste une tranche de vie, une goutte d’encre |
Que j’ai jeté entre deux villes, comme ça, à l’arrache, sans y réfléchir |
Comme ça venait sans savoir ce que ça allait devenir |
J’arrivais pas a m’en dormir |
J’ai pris une feuille blanche, la goutte d’encre elle s’est mise à remplir les |
lignes |
Comme ça sans savoir ce que je voulais écrire |
Comme si elle savait tout ce que j’voulais dire |
Alors je l’ai laissée finir |
11 h du mat, aéroport de Roissy, tout le monde est dans l’coma avec 3 tonnes de |
valises |
Plantés sur le trottoir, le taxi se fait languir |
Et nous on se fait repérer, flash photos, grands sourires |
Tout ça ça fait plaisir même si on s’y fait toujours pas |
On fait que de la musique et on n’a jamais vu plus loin que ça |
Aucun piédestal, un mic et une salle |
Une scène et une foule, qu’on passe, c’est ça le Graal |
L’adulation on s’en balance on cherche l’approbation |
Celle de nos pères et du public et c’est pour ça qu’on |
Trace notre route sans se soucier du qu’en dira-t-on |
À contre sens souvent, jamais à contre façon |
Trop d’yeux nous ont à l'œil, alors sur on se tient droit |
Trop d’oreilles nous écoutent on ne peut pas dire n’importe quoi |
Le message est ??? |
et musicales sont les balles |
Y a des choses qui changent pas, le respect ça se gagne |
Et sur ce ??? |
qui nous mène au dessus de Rennes |
On discute de la liste et des couleurs qu’on va mettre |
On est que des artistes et comme tous on cherche à plaire |
Marquer les cœurs oui, mais à l’encre pas au fer |
(переклад) |
2:30, Монреаль, п’ятниця |
Остання поїздка, остання покупка перед від’їздом |
П’ять днів тут ми нічого не бачимо, завжди минає надто швидко |
Ми вже думаємо про наступний, голова повна спогадів |
Хто б міг передбачити, що цей шов розірве наші ланцюги |
Це я кажу собі, коли літак знову везе нас |
І нехай життя веде нас, куди йому заманеться, як завжди |
Коли там, ви знаєте, що буде вогонь, як завжди |
Дозвольте мені позувати всім цим людям, яких ми зустрічали |
Ми отримали так багато любові, що ми не думали, що заслуговуємо на це |
Те, чого ми хотіли, це важкий звук і розмах наших правд |
І, можливо, медитуйте, звичайно, у всій смиренні, знаєте |
Ця привабливість для наших рим ми й не думали викликати |
Масі, коли здіймається десять тисяч голосів, ти відчуваєш, що твої волосся дибки встають |
Коли я думаю, що вчора знову перед Старим портом ми лютували |
Тепер не треба скаржитися, але, до біса, ми чинили опір |
Літак приземляється, я спускаюся, кінець перемир'я |
Попереду ще довгий шлях, не будемо тягнутися |
Зробіть ще раз те, що ми завжди любили робити |
Познач сердечка так, але чорнилом не залізним |
Просто шматочок життя, крапля чорнила |
Що я кинув між двома містами, отак, поспіхом, не замислюючись про це |
Як це сталося, не знаючи, чим воно стане |
Я не міг заснути |
Я взяв чистий аркуш, крапля чорнила його почала заповнювати |
лінії |
Так, не знаючи, що я хотів написати |
Ніби вона знає все, що я хочу сказати |
Тому я дозволив їй закінчити |
11:00, аеропорт Руассі, всі в комі з 3 т |
валізи |
Посаджене на тротуар, таксі томиться |
І нас помічають, блискавичні фотографії, великі посмішки |
Все це весело, навіть якщо ми ще до цього не звикли |
Ми створюємо лише музику і ніколи не бачили більше цього |
Без п’єдесталу, один мікрофон і одна кімната |
Сцена і натовп, які ми проходимо, це Святий Грааль |
Посмішка, нам байдуже, ми шукаємо схвалення |
Це наших батьків і громадськості, і тому ми |
Простежте наш маршрут, не турбуючись про те, що буде сказано |
Часто проти зерна, ніколи проти зерна |
Занадто багато очей на нас, тому ми стоїмо високо |
Надто багато вух нас слухають, ми нічого не можемо сказати |
Повідомлення ??? |
і музичні кулі |
Деякі речі не змінюються, повага заробляється |
А на цьому??? |
який несе нас над Ренном |
Ми обговорюємо список і кольори, які ми збираємося розмістити |
Ми просто артисти і, як і всі, намагаємося догодити |
Познач сердечка так, але чорнилом не залізним |