| Вона сказала: «Є у вас речі, яких я насправді не розумію».
|
| Я п’ю вдень, у мене віскі на диханні
|
| І коли я гуляю Грінвіч-Віллідж із валізою, повною одягу
|
| Я осліплений вдень і не знаю, куди поїхати
|
| Так, я засліплений днем і не знаю, куди піти
|
| Ви прийдете за мною в такі дні, коли я розбитий?
|
| Тому що мене задушила порожнеча, яка все ще душить мене зараз
|
| Я молилася про відпущення, яке ніколи не настане…
|
| Тож якщо ти мене любиш, то чи не пробачиш мені зараз?
|
| Потім я намагаюся дзвонити мами, але її немає поруч поговорити
|
| Тож я блукаю крізь згасаючий день, забутий і втрачений
|
| Так, я знаю, що старію, гоняюся за часом, який спливає
|
| Направте фари на міжштатну автомагістраль, пора втекти
|
| Направте фари на міжштатну автомагістраль, пора втекти
|
| Мені вибачте за те, що я зробив, не намагайтеся підвести вас
|
| У снах уночі я чую твій голос і мене трясе від звуку
|
| Тепер я застряг у Лос-Анджелесі, і я все про тебе думаю
|
| Тож якщо ти мене любиш, то чи не пробачиш мені зараз?
|
| Сподіваюся, над тобою мільйон зірок
|
| І все, що вам потрібно, я сподіваюся, це знайде вас
|
| Кожен вдих, який ви дихаєте, сподівайтеся, що це буде легко…
|
| Сподіваюся, це легко
|
| У мене в гаманці є зображення дівчини, яку я колись знав
|
| І ще один із мої сім’ї, я давно не був вдома
|
| Тепер я чекаю на потяг, де я опинюся, одному Богу відомо
|
| Можливо, я повернусь до неї, але, мабуть, не буду
|
| Можливо, я повернусь до неї, але, мабуть, не буду
|
| Ти десь далеко від мене; |
| Я тут сам
|
| Через простір між нами двома я хотів би мати щось інше
|
| Тому що я б відмовився від усього, якби думав, що це якось допоможе
|
| Тож якщо ти мене любиш, то чи не пробачиш мені зараз?
|
| Якщо ти мене любиш, ти не пробачиш мене зараз? |