| Зачекайте, поки світло засвітиться
|
| Здається, ти загублений, спиною до стіни
|
| На вулиці холодно, у твоєму серці зима
|
| Твої очі сліпнуть, ти оповитий туманом
|
| Тож чи можемо ми змінитися?
|
| Або це капітуляція?
|
| Колись я любив вашу милість
|
| І невинність, що впала з тебе, як листя
|
| Спіраль від жовтневих дерев
|
| Ти знаєш, що я люблю тебе
|
| Чого ще ви хочете від мене?
|
| Вітер прорізає, і мене холодить до кісток
|
| Сонячне світло здається привидом, якого так давно немає
|
| Сумна стара пісня продовжує лунати в моїй голові
|
| Здається, що найтемніший час — це милі попереду
|
| Тож чи можемо ми змінитися?
|
| Або це капітуляція?
|
| Колись я любив вашу милість
|
| І невинність, що впала з тебе, як листя
|
| Спіраль від жовтневих дерев
|
| Ти знаєш, що я люблю тебе
|
| Чого ще ви хочете від мене?
|
| Де ваша гідність?
|
| Де ваша гордість?
|
| Де любов, яка колись була у вас всередині?
|
| Де ваша гідність?
|
| Де ваша гордість?
|
| Де голос, який завжди був вашим провідником?
|
| Де ваша гідність?
|
| Де ваша гордість?
|
| Де любов, яка колись була у вас всередині?
|
| Де ваша гідність?
|
| Де ваша гордість?
|
| Тож чи можемо ми змінитися?
|
| Або це капітуляція?
|
| Колись я любив вашу милість
|
| І невинність, що впала з тебе, як листя
|
| Спіраль від жовтневих дерев
|
| Ти знаєш, що я люблю тебе
|
| Тож чи можемо ми змінитися?
|
| Або це капітуляція?
|
| Колись я любив вашу милість
|
| І невинність, що впала з тебе, як листя
|
| Спіраль від жовтневих дерев
|
| Ти знаєш, що я люблю тебе
|
| Чого ще ви хочете від мене?
|
| Де ваша гідність?
|
| Де ваша гордість?
|
| Де любов, яка колись була у вас всередині?
|
| Де ваша гідність?
|
| Де ваша гордість?
|
| Де голос, який завжди був вашим провідником?
|
| Де ваша гідність?
|
| Де ваша гордість?
|
| Де любов, яка колись була у вас всередині?
|
| Де ваша гідність?
|
| Де ваша гордість? |