Переклад тексту пісні Улицы молчат - Рем Дигга, Кажэ Обойма

Улицы молчат (оригінал)

А ты, парень, с прошлого, верно?
Извини.
Шрамы — это даже мило… Правда!
Крутится печаль, с листьями горит.
Улицы молчат!
Улицы молчат, улицы молчат.
Крутится печаль, с листьями горит.
Улицы молчат!
Улицы молчат, улицы молчат.
Эти улицы молчат о давно минувших днях.
Безмолвие печати немой там бегущий ряд.
Кто скажет, что тут было вчера, кто выжил вчера?
Кто вылез со дна и прыгнул выше себя, кто выжил с ума лишь.
Кто есть старшак?
Прожженный пацан —
Авторитет, без базара;
не ровня пижонам-юнцам.
Сына, будь пай!
Ты крут, да;
но тут сядь —
Жуй пряник, пей чай и дуй спать.
Ай!
Имена известны, мистер.
Каждый из них в спорте — грозный, резвый, быстрый.
Проспект улиц нас всех взрослей, круче.
В руке пушка, в стволе пуля.
Ауе, а *ули?
Любой, кто помнит их, молвит тебе «не лезь, сын».
Поставь стакан на стол, полно тебе, не пей, сын.
Этого мужа у стойки бойся, не грей, сын.
Игры с ним — это дзынь и спишь, это был и сплыл.
Убитый каркас тачилы ржавеет во дворе до сих пор.
Как там было, скажи — уже не помню…
Сгорело, будто с машиной, все.
Скажи мне,
Кто остался из прошлого и кто сгинул в нем.
Кто был убит, застрелен, задушен, взорван и спит уж долго.
Кто спит исколот, сидит кто годы.
Сколько уцелело солдат, и кто вырвал места.
Выходец дна ждал, когда выпадет шанс и делал.
Скорой воды реки, годы — воры мечты.
Всходят зерна за миг, новый грозный призыв.
Смотрят в оба типы, улицы не те может,
Но они проверят тебя однажды, кем бы ты ни был!
Романтика паршива, не спорю,
Но не спрятать от меня уже за фантиком пошива.
Давно меня уже сделала взрослым заря,
И о пацанах тут снова говорят.
Крутится печаль, с листьями горит.
Улицы молчат.
Что ты слышишь, сын?
Улицы молчат.
Что ты слышишь, сын?
Улицы молчат.
Что ты слышишь, сын?
Крутится печаль, с листьями горит.
Улицы молчат.
Что ты слышишь, сын?
Улицы молчат.
Что ты слышишь, сын?
Улицы молчат.
Что ты слышишь, сын?
Эти улицы молчат, но все прекрасно помнят —
Кто реально имел вес, кто брал тупо на понт, *лять!
На пол взгляд среди крутых дядь.
Иди, вон там сядь.
Слушай и делай, что говорят.
Пока малыми мы терлись на спорт-площадках,
Старшие на пустырях за них бились беспощадно.
Барыги с ментами живут в соседних общагах,
Один везучий салага, другой двинул на лагерь.
Фонари старого парка уносят ту осень —
Разбитых кулаков, глаз, бровей и переносиц.
Нужно было быть в серьезном невминозе,
Оказаться тут незваным гостем, х*ли, милости просим!
Первый Лупатый Мерен сгорел за старой фермой.
Владелец не сумел оправдать кредит доверия.
Каждый день на улицах этих праздник и драма.
Одно фото на память, другое фото на мрамор.
Кто-то выбился в люди, взлетел, не канул в пропасть.
Кто-то так, стремная телка, пиво, МакДональдс.
В прошлом дерзкий подонок, гроза районов,
Вне закона уже, вспомнил былое, снова взволнован.
Почти родной голос Талькова из хриплых колонок,
На столе пара талонов из местной столовой.
Хотел набрать своих старых, но абонент вне зоны.
Эти улицы молчат, но помнят давних знакомых.

Улицы молчат (переклад)

А ти, хлопче, з минулого, правда?
Вибач.
Шрами - це навіть мило ... Правда!
Крутиться смуток, з листям горить.
Вулиці мовчать!
Вулиці мовчать, вулиці мовчать.
Крутиться смуток, з листям горить.
Вулиці мовчать!
Вулиці мовчать, вулиці мовчать.
Ці вулиці мовчать про давно минулі дні.
Безмовність друку німий ряд, що там біжить.
Хто скаже, що тут було вчора, хто вижив учора?
Хто виліз з дна і стрибнув вище за себе, хто вижив лише з розуму.
Хто є старшаком?
Пропалений пацан —
Авторитет, без ринку;
не рівня піжонам-юнакам.
Сина, будь пай!
Ти крут, так;
але тут сядь —
Жуй пряник, пий чай і дуй спати.
Ай!
Імена відомі, містере.
Кожен із них у спорту — грізний, жвавий, швидкий.
Проспект вулиць нас усіх дорослих, крутіший.
У руці гармата, у стовбурі куля.
Ауе, а *вулі?
Будь-хто, хто пам'ятає їх, мовить тобі «не лізь, сину».
Постав склянку на стіл, повно тобі, не пий, сину.
Цього чоловіка біля стійки бійся, не грій, сину.
Ігри з ним — це дзинь і спиш, це був і сплив.
Убитий каркас тачили іржавіє у дворі досі.
Як там було, скажи — вже не пам'ятаю…
Згоріло, наче з машиною, все.
Скажи мені,
Хто залишився з минулого і хто згинув у ньому.
Хто був убитий, застрелений, задушений, підірваний і спит уже довго.
Хто спить сколот, сидить хто роки.
Скільки вціліло солдатів, і хто вирвав місця.
Виходець дна чекав, коли випаде шанс і зробив.
Швидкої води річки, роки - злодії мрії.
Сходять зерна за мить, новий грізний заклик.
Дивляться в обидва типи, вулиці не може,
Але вони перевірять тебе одного разу, ким би ти не був!
Романтика паршива, не сперечаюся,
Але не сховати від мене вже за фантиком пошиття.
Давно мене вже зробила дорослим зоря,
І про пацани тут знову говорять.
Крутиться смуток, з листям горить.
Вулиці мовчать.
Що ти чуєш, сину?
Вулиці мовчать.
Що ти чуєш, сину?
Вулиці мовчать.
Що ти чуєш, сину?
Крутиться смуток, з листям горить.
Вулиці мовчать.
Що ти чуєш, сину?
Вулиці мовчать.
Що ти чуєш, сину?
Вулиці мовчать.
Що ти чуєш, сину?
Ці вулиці мовчать, але всі чудово пам'ятають.
Хто реально мав вагу, хто брав тупо на понт, *ляти!
На пол погляд серед крутих дядьків.
Іди, он там сядь.
Слухай і роби, що кажуть.
Поки малими ми терлися на спорт-майданчиках,
Старші на пустирях за них билися нещадно.
Бариги з ментами живуть у сусідних гуртожитках,
Один везучий салага, другий рушив на табір.
Ліхтарі старого парку забирають тієї осені.
Розбитих куркулів, очей, брів та переносиць.
Потрібно було бути в серйозному невмінозі,
Виявитися тут непроханим гостем, х*лі, ласкаво просимо!
Перший Лупатий Мерен згорів за старою фермою.
Власник не зумів виправдати кредит довіри.
Щодня на вулицях цих свят і драма.
Одне фото на пам'ять, інше фото на мармур.
Хтось вибився в люди, злетів, не канув у прірву.
Хтось так, стрімка телиця, пиво, МакДональдс.
У минулому зухвалий підонок, гроза районів,
Поза законом уже, згадав минуле, знову схвильований.
Майже рідний голос Талькова з хрипких колонок,
На столі пара талонів з місцевої їдальні.
Хотів набрати своїх старих, але абонент поза зоною.
Ці вулиці мовчать, але пам'ятають давніх знайомих.