Переклад тексту пісні Светлячки - pyrokinesis

Светлячки (оригінал)

Запотевшие стекла, а время — песок, и бессонница давит артерии
Небо не лётно, и эмоции нынче как лёд и подавно потеряны
Мы останемся в песнях, книгах, но вряд ли поселимся
Ну хотя бы в одном сердечке, иначе станет там тесно мигом
(Одиночество — дар) Одиночество — дар
Мотыльков привлекает не свет, но его чистота
И, честно, не знаю, зачем, но я точно отдал бы всё
Чтоб ещё один раз хотя бы увидеть солнце
И даже в тебе я не видел ни разу настолько идеальных пропорций
И кап-кап, капли крови из прокусанных губ
И так-как, клятвы кроме, увы, не имеем мы тут ничего
И мы ищем себя в песнях и книгах,
Но врём сами себе про древо жизни, но всё это — липа, и
Тысячи слов, миллионы сердец устали биться
И, если что, мы утонем по-детски, уста и лица всё так же врут
И так же носят маски, и для нас невыносимый крест
Тут повсеместно всем выносят на смех
Снова пьян, снова пешком от центра до дома
Как цепью к оковам привязан к тем барам
И мерзостью город ночной околдован
И я всё ищу там зачем-то кого-то, не знаю кого, но путь предначертан
Снова ночью бывшей звонил, и там занято,
Но бывшей жизни (Бывшей жизни), и нет новых эмоций
И из жизни моей навсегда уходя, умоляю, гасите солнце
Я стал старше, наверно, раз даже вискарь
Не способен восстановить уставшие нервы

(переклад)

Запітнілі шибки, а час — пісок, і безсоння тисне артерії
Небо не льотно, і емоції нині як лід і подавно втрачені
Ми залишимося в піснях, книгах, але навряд чи оселимося
Ну хоча би в одному серці, інакше стане там тісно миттю
(Самотність — дар) Самотність — дар
Метеликів приваблює не світло, але його чистота
І, чесно, не знаю, навіщо, але я точно віддав би все
Щоб ще раз хоча б побачити сонце
І навіть у тебе я не бачив жодного разу настільки ідеальних пропорцій
І кап-кап, краплі крові з прокусаних губ
І так, як, клятви крім, на жаль, не маємо ми тут нічого
І ми шукаємо себе в піснях і книгах,
Але брехаємо самі собі про дерево життя, але все це — липа, і
Тисячі слів, мільйони сердець втомилися битися
І, якщо що, ми втопимося по-дитячому, вуста і особи все так брехають
І так же носять маски, і для нас нестерпний хрест
Тут повсюдно всім виносять на сміх
Знову п'яний, знову пішки від центру до будинку
Як ланцюгом до оків прив'язаний до тих барів
І мерзістю місто нічне зачароване
І я все шукаю там навіщось когось, не знаю кого, але шлях призначений
Знову вночі колишньої дзвонив, і там зайнято,
Але колишнього життя (Колишнього життя), і немає нових емоцій
І з життя мого назавжди йдучи, благаю, гасіть сонце
Я став старшим, мабуть, раз навіть вискар
Не здатний відновити втомлені нерви