Переклад тексту пісні Прикоснувшиеся к солнцу - pyrokinesis

Прикоснувшиеся к солнцу (оригінал)

Не смотри на моё пепельное тело
Я хотел светить, но оно только медленно горело (до шрамов)
Таким меня на праздник вряд ли позовут
И, может быть, я хуже стану, потерявши красоту
И с клятвы – ни одной тут буквы не забыл я
Не смотри на мои страшные обугленные крылья
В непонятном вам присуще видеть монстров
Но родная, ты пойми, мы просто
Прикоснувшиеся к солнцу
Наши ослепли небеса, но
Я всё вижу свет в твоих глазах
И, как зиму сменит лето и весна
Умрёт поэт тогда, когда тут будет некому писать
Потеряться здесь легко совсем
И наша юность – ледяная цитадель
Где только холод снега есть
Сто вопросов, лишь один ответ, семь бед
Но помни: "Дорогая, сакура тут расцветает по весне..."
И каждый тут когда-то станет лишним
Но клянусь, что распущусь с листами самой спелой вишни
И опять опаду спирально ярко красным вихрем
И отдам себя всем этим песням
Только бы не стихли никогда
Но ошибся видимо в расчётах и хотел немного света
Но споткнулся, обжигая щёки и упал
Не смотри на нас как-будто бы на монстров
"Дорогая, просто мы из тех
Кто прикоснулся к солнцу и сгорел..."
Мир – лишь пепел, а время – песок
Я пролечу кометой, между тысячелетних летних лесов
И всё — помещу на камни гроба, лишь в несколько слов:
"Жил, горел и умер, и ушёл доиграв эпизод..."
Мне всё равно бессмертие иль погост
Но родная, я прошу, ответь мне на один вопрос
Прошу... "Жить чтоб была память или скоротечно?
Искусство в одном миге или всё же в бесконечности?"
Не жалеете, не плачете, не ждёте
Не смотри на мои раны, мои шрамы и ожоги
Не смотри, не смотри на нас как-будто бы на монстров
"Дорогая, ты пойми – мы просто прикоснувшиеся к солнцу..."
Не жалеете, не плачете, не ждёте
Не смотри на мои раны, мои шрамы и ожоги
Не смотри, не смотри на нас, как-будто бы на монстров
"Дорогая, ты пойми – мы просто прикоснувшиеся к солнцу..."
Не жалеете, не ждёте
Не смотри – на мои шрамы и ожоги
Не смотри на нас, как-будто бы на монстров
"Дорогая, ты пойми – мы просто прикоснувшиеся к солнцу..."
"Прикоснувшиеся к солнцу..."
Мы просто прикоснувшиеся к солнцу!
Мы не уроды и не монстры.
"Дорогая, просто мы из тех –
Кто прикоснулся к солнцу и сгорел..."
Идеи есть и ничего больше не нужно,
И нить жизнь суметь провести в игольное ушко,
Чтобы залатать все дыры в ткани мироздания,
Но указов и инструкций дальше не раздали нам...
И мы не знаем, что нас дальше ожидает,
В мириаде из случайных чисел выловим глазами –
Тот фундамент... тайный ноль,
Что из пустоты, когда-нибудь станет для нас –
Этой самой иглой и мы...
Готовы солнца выдержит всю боль
И если судьба мученика выпала,
Я понял – нужно что-то поменять,
Но пока что - непонятно,
Я пришёл чтобы разрушить или создавать?...
Принять себя, найти спокойствие внутри,
Или снова поднять в воздух –
Знамя утренней звезды...
Орать...
Забудьте всё тут или яростно горите...
Я рождён любить всем сердцем,
Или всё же ненавидеть...
Расскажи...
Честно я запутался...
Честно я запутался...
Я запутался...
Не жалеете, не плачете и не ждёте,
Не смотри на мои раны, мои шрамы и ожоги,
Не смотри.
Не смотри на нас, как-будто бы на монстров.
"Дорогая, ты пойми – мы просто прикоснувшиеся к Солнцу..."
Не жалеете, не плачете и не ждёте,
Не смотри на мои раны, мои шрамы и ожоги,
Не смотри.
Не смотри на нас, как-будто бы на монстров.
"Дорогая, ты пойми – мы просто прикоснувшиеся к Солнцу..."
Не жалеете, не ждёте...
Не смотри – на мои шрамы и ожоги...
Не смотри на нас, как-будто бы на монстров.
"Дорогая, ты пойми – мы просто прикоснувшиеся к Солнцу..."
"Прикоснувшиеся к солнцу..."
Мы просто – "прикоснувшиеся к солнцу!"
Мы не уроды и не монстры.
"Дорогая, просто мы из тех –
Кто прикоснулся к солнцу и сгорел..."

Прикоснувшиеся к солнцу (переклад)

Не дивись на моє попелясте тіло
Я хотів світити, але воно тільки повільно горіло (до шрамів)
Таким мене на свято навряд чи покличуть
І, можливо, я гірше стану, втративши красу
І з клятви - жодної тут букви не забув я
Не дивись на мої страшні обвуглені крила
У незрозумілому вам властиво бачити монстрів
Але рідна, ти зрозумій, ми просто
Доторкнувшись до сонця
Наші засліпли небеса, але
Я все бачу світло у твоїх очах
І, як зиму змінить літо та весна
Помре поет тоді, коли тут не буде кому писати
Втратитися тут легко зовсім
І наша юність – крижана цитадель
Де тільки холод снігу є
Сто питань, лише одна відповідь, сім бід
Але пам'ятай: "Дорога, сакура тут розквітає навесні..."
І кожен тут колись стане зайвим
Але клянуся, що розпущуся з листами найстиглішої вишні
І знову опаду спірально яскраво червоним вихором
І віддам себе всім цим пісням
Аби тільки не вщухли ніколи
Але помилився мабуть у розрахунках і хотів трохи світла
Але спіткнувся, обпалюючи щоки і впав
Не дивись на нас начебто на монстрів
"Дорога, просто ми з тих
Хто торкнувся сонця і згорів..."
Світ – лише попіл, а час – пісок
Я пролікую кометою, серед тисячолітніх літніх лісів
І все поміщу на камені труни, лише в кілька слів:
"Жив, горів і помер, і пішов догравши епізод..."
Мені все одно безсмертя чи цвинтар
Але рідна, я прошу, дай відповідь мені на одне запитання
Прошу ... "Жити щоб була пам'ять чи швидкоплинно?"
Мистецтво в одній миті чи все ж таки в нескінченності?"
Не шкодуєте, не плачете, не чекаєте
Не дивись на мої рани, мої шрами та опіки
Не дивись, не дивись на нас начебто на монстрів
"Дорога, ти зрозумій – ми просто доторкнулися до сонця..."
Не шкодуєте, не плачете, не чекаєте
Не дивись на мої рани, мої шрами та опіки
Не дивись, не дивись на нас, начебто на монстрів
"Дорога, ти зрозумій – ми просто доторкнулися до сонця..."
Не шкодуєте, не чекаєте
Не дивись – на мої шрами та опіки
Не дивись на нас, ніби на монстрів
"Дорога, ти зрозумій – ми просто доторкнулися до сонця..."
"Доторкнулися до сонця..."
Ми просто торкнулися сонця!
Ми не виродки і не монстри.
"Дорога, просто ми з тих -
Хто торкнувся сонця і згорів..."
Ідеї ​​є і нічого більше не потрібно,
І нитку життя зуміти провести в вушко голки,
Щоб залатати всі дірки у тканині світобудови,
Але указів та інструкцій далі не роздали нам...
І ми не знаємо, що нас далі чекає,
У міріаді з випадкових чисел виловимо очима –
Той фундамент... таємний нуль,
Що з порожнечі, колись стане для нас –
Цією самою голкою і ми...
Готові сонця витримає весь біль
І якщо доля мученика випала,
Я зрозумів – треба щось змінити,
Але поки що – незрозуміло,
Я прийшов щоб зруйнувати чи створювати?
Прийняти себе, знайти спокій усередині,
Або знову підняти у повітря –
Прапор ранкової зірки...
Кричати...
Забудьте все тут чи затято горіть...
Я народжений любити всім серцем,
Або все ж таки ненавидіти...
Розкажи...
Чесно я заплутався...
Чесно я заплутався...
Я заплутався...
Не шкодуєте, не плачете і не чекаєте,
Не дивись на мої рани, мої шрами та опіки,
НЕ дивись.
Не дивись на нас, ніби на монстрів.
"Дорога, ти зрозумій – ми просто доторкнулися до Сонця..."
Не шкодуєте, не плачете і не чекаєте,
Не дивись на мої рани, мої шрами та опіки,
НЕ дивись.
Не дивись на нас, ніби на монстрів.
"Дорога, ти зрозумій – ми просто доторкнулися до Сонця..."
Не шкодуєте, не чекаєте...
Не дивись – на мої шрами та опіки...
Не дивись на нас, ніби на монстрів.
"Дорога, ти зрозумій – ми просто доторкнулися до Сонця..."
"Доторкнулися до сонця..."
Ми просто – "доторкнувшись до сонця!"
Ми не виродки і не монстри.
"Дорога, просто ми з тих -
Хто торкнувся сонця і згорів..."