| Немає ніде тепла, то чорніє над головою | 
| То над нею вже світить тапочок, | 
| Але кінцевість близька і штовхаючись від цих лапок, ніж | 
| Вертить планети куля, так народжуються діти метеликів | 
| Що знайти кінець (де?) | 
| Висять все поруч і від хвороб волають вони | 
| Хто співав пісні, той і розіп'ятий | 
| Навіть небо гниє і здається в цвілі плямами, | 
| Але здатний на лапки так же взяти весь неосяжний світ | 
| Одна маленька людина нам все приховала і чекай свого секрету | 
| Він відкриє всім лише тоді, коли виростить собі крильця | 
| Вимушений, боляче було щоб… | 
| …Але як не ревти і плакати? | 
| Чим більше щастя хробакам, тим потворніші діти метеликів, | 
| А в коконах знову шлюб | 
| І гуляє моя прецесія | 
| Життя це лише явище, смерть це лише процес | 
| Я теж все ховаю в коконі, просто щоб росло, | 
| Але питання в ньому потім побачиш: «Потворність чи спорідненість?» | 
| І доведеться це прийняти | 
| Немає ніде тепла, то чорніє над головою | 
| То над нею вже світить тапочок, | 
| Але кінцевість близька і штовхаючись від цих лапок, ніж | 
| Вертить планети куля, так народжуються діти метеликів | 
| (Народжуються діти метеликів) | 
| Немає ніде тепла, то чорніє над головою | 
| То над нею вже світить тапочок, | 
| Але кінцевість близька і штовхаючись від цих лапок, ніж | 
| Вертить планети куля, так народжуються діти метеликів | 
| (Народжуються діти метеликів) | 
| Гуляє моя прецесія, життя це лише явище | 
| Смерть це лише процес, і я кину все на рахунок | 
| Випадкової однієї мутації, сльози лити чи спалити? | 
| Так гуляє моя нутація, маленький чоловічок-коник | 
| Шукає меч, але тут нічим удар тримати | 
| І не дати собі лягти на плічки, весь неосяжний світ | 
| І як гвоздик у долоню майже що, вбив у крильце зубочистку, | 
| Але як би тепер витягти? | 
| Тільки так, щоб не відривати до біса, | 
| Але на цей раз в роті метелик тоне, брикаючись у густій слині. | 
| Вона явно приречена, але ручаюсь, що зовсім ні | 
| Виходить, значить нам все прощається в порожнечі | 
| Так обертається куля землі і гуляє моя прецесія | 
| Життя це лише явище, смерть це лише процес | 
| І я жук, який переміг тапочок | 
| Раз ніде немає тепла, то чим у коконі холодніше | 
| Тим прекрасніші діти метеликів, тож туші вогонь | 
| Немає ніде тепла, то чорніє над головою | 
| То над нею вже світить тапочок, | 
| Але кінцевість близька і штовхаючись від цих лапок, ніж | 
| Вертить планети куля, так народжуються діти метеликів | 
| (Народжуються діти метеликів) | 
| Немає ніде тепла, то чорніє над головою | 
| То над нею вже світить тапочок, | 
| Але кінцевість близька і штовхаючись від цих лапок, ніж | 
| Вертить планети куля, так народжуються діти метеликів | 
| (Народжуються діти метеликів) | 
| Немає ніде тепла, то чорніє над головою | 
| То над нею вже світить тапочок, | 
| Але кінцевість близька і штовхаючись від цих лапок, ніж | 
| Вертить планети куля, так народжуються діти метеликів, народжуються діти метеликів | 
| Немає ніде тепла, то чорніє над головою | 
| То над нею вже світить тапочок, | 
| Але кінцевість близька і штовхаючись від цих лапок, ніж | 
| Вертить планети куля, так народжуються діти метеликів, народжуються діти метеликів |