| Хтось сумує за тобою тут, і йому шкода, що ти так скоро пішов
|
| Відколи ти пішов, я тебе не забув
|
| Я завжди думаю про моменти, які прожив з тобою
|
| Біль твоєї відсутності поглинає мене
|
| Туга карає мене і змушує плакати
|
| Але сила втішає мене і змушує вірити
|
| У певний момент на часовій шкалі
|
| Знову я тебе зустріну
|
| Бувають дні, коли я думаю, що не можу
|
| Мені так важко без тебе тут зі мною
|
| Без твого голосу, без твого запаху і без твого дотику
|
| Моє серце вже не так сильно б’ється
|
| Навіть фотографії трохи розмиті
|
| Відлуння сміху лунають постійно
|
| Час не стирає сцени з моєї свідомості
|
| Те, що ми маємо, поза часом, це пов’язало нас назавжди
|
| За кров, за біль, за сльози і за любов
|
| Скільки всього ми навіть не сказали
|
| Не було виходу, наш час минув
|
| Добре, пройшов тут, на цій землі
|
| Але я вірю, що нас чекає вічність
|
| Я живу, вірячи в більший план
|
| Навіть страждаючи з цього боку, я знаю, що ти краще
|
| Хтось сумує за тобою тут, і йому шкода, що ти так скоро пішов
|
| Відколи ти пішов, я тебе не забув
|
| Я завжди думаю про моменти, які прожив з тобою
|
| Біль твоєї відсутності поглинає мене
|
| Туга карає мене і змушує плакати
|
| Але сила втішає мене і змушує вірити
|
| У певний момент на часовій шкалі
|
| Знову я тебе зустріну
|
| Ті дні, коли туга стискає
|
| Випустити її — це найвірогідніше
|
| Дайте йому стекти, знімаючи внутрішній тиск
|
| Як полум’я свічки, ти згас
|
| Твоє світло було, як сонце, коли воно запалило мене
|
| Я все ще відчуваю твоє тепло й радість, яку ти посадив
|
| Ви залишили цінність більше ніж спогади
|
| Цілком вірно, що ваша відсутність все ще викликає біль
|
| Ти приніс надію, змусив мене відчути себе дитиною
|
| Це був насичений, смачний і веселий день
|
| Світанок, сутінки, а потім стемніло
|
| Я дуже вдячний за те, що прожив цей день
|
| Це була епоха, повна радості
|
| Воно було таким легким, таким коротким і таким чудовим
|
| Нероздільне наше визначення
|
| Я вірю в возз’єднання, коли співаю цю пісню |