Інформація про пісню На цій сторінці ви можете ознайомитися з текстом пісні Мой отец, виконавця - Олег Митяев. Пісня з альбому Давай с тобой поговорим, у жанрі Русская авторская песня
Дата випуску: 17.05.2015
Лейбл звукозапису: Oleg Mityaev
Мова пісні: Російська мова
Мой отец(оригінал) |
Мой отец алкоголиком не был, |
Хоть и выпить считал — не грешно. |
Хорошо было с водкой. |
И с хлебом |
Не всегда было так хорошо. |
Тридцать лет профсоюзных событий, |
Ни прогулов, ни громких побед, |
Восемь грамот, привод в вытрезвитель |
И награда за выслугу лет. |
Люди будущего — на фронтонах ДК… |
Да задумчивый стих Окуджавы… |
И, как цены, волненья снижались тогда |
За прекрасное завтра державы. |
Очень рано отца хоронили… |
Очень много, казалось ему, |
Мы неправды тогда говорили, |
Да все думал — видней наверху, |
Верил Сталину, верил Хрущеву, |
Верил, верил, работал и пил… |
И быть может, пожил он еще бы, |
Если б он алкоголиком был. |
А с фронтона ДК, как и прежде, глядят |
Те слепые красивые лица. |
И все так же, как прежде, лет тридцать назад, — |
Радость в гипсовых белых глазницах. |
Не сорваться бы, не закружиться |
Да мозги бы свои не пропить, |
Да молитвы читать научиться, |
Чтоб отца и детей не забыть. |
Жизнь и боль — вот и все, что имею, |
Да от мыслей неверных лечусь. |
А вот правды сказать не умею, |
Но, даст Бог, я еще научусь. |
(переклад) |
Мій батько алкоголіком не був, |
Хоч і випити вважав — не грішно. |
Добре було з горілкою. |
І з хлібом |
Не завжди було так добре. |
Тридцять років профспілкових подій, |
Ні прогулів, ні гучних перемог, |
Вісім грамот, привід у витверезник |
І нагорода за вислугу років. |
Люди майбутнього - на фронтах ДК ... |
Так, задумливий вірш Окуджави… |
І, як ціни, хвилювання знижувалися тоді |
За прекрасне завтра держави. |
Дуже рано батька ховали. |
Дуже багато, здавалося йому, |
Ми неправди тоді говорили, |
Так все думав — видніше нагорі, |
Вірив Сталіну, вірив Хрущову, |
Вірив, вірив, працював і пил… |
І може бути, пожив він ще, |
Якщо б він був алкоголіком. |
А с фронтона ДК, як і перш, дивляться |
Ті сліпі гарні обличчя. |
І все так же, як раніше, років тридцять тому, — |
Радість у гіпсових білих очницях. |
Чи не зірватись би, не закружляти |
Так мозки би свої не пропити, |
Так молітви читати навчитися, |
Щоб батька і дітей не забути. |
Життя і біль — ось і все, що маю, |
Так від думок невірних лікуюся. |
А ось правди сказати не умію, |
Але, дасть Бог, я ще навчуся. |