| Нерівність химерна дахів тече за горизонт.
|
| Сімнадцятий квартал. |
| Париж. |
| Трохи здригається парасолька.
|
| І жінка французька, серйозна і мила,
|
| Поспішає крізь ранок тьмяне, мабуть, проспала.
|
| І тим, хто зустрінеться їй вулочкою вузькою,
|
| Не здогадатися — тут у всіх своїх справ —
|
| Вона хоч колишня, але піддана російська,
|
| Вона така, як москвичка, як була.
|
| У колишньої російської підданої в квартирі безладдя,
|
| А значить щось і в душі напевно не так,
|
| Але як легкі її слова, і нехай неважливо спить,
|
| Але від «столичної»голова під ранок не болить.
|
| І згадуючи сон про дворики арбатські,
|
| Вона, як у річку, занурюється у справи,
|
| І незважаючи на настрій безглуздий
|
| Вона така, як москвичка, як була.
|
| Каштани негри продають на площі Конкорт,
|
| Бреде крізь лампочок салют безсніжний новий рік.
|
| І парижани про своє задумавшись поспішають,
|
| І різдво знову вдвох із подружкою із США.
|
| Наповнить святковий Париж французьке вино,
|
| А їй замріє Москва білим-біла.
|
| Вона п'є горілку так, піддана російська,
|
| Вона така, як москвичка, як була.
|
| Вона хоч колишня, але піддана російська,
|
| Вона така, як москвичка, як була. |