Переклад тексту пісні Леди - Олег Митяев, Константин Тарасов

Леди (оригінал)

О, моя дорогая, моя несравненная леди!
Ледокол мой печален, и штурман мой смотрит на юг,
И представьте себе, что звезда из созвездия Лебедь
Непосредственно в медную форточку смотрит мою.
Непосредственно в эту же форточку ветер влетает,
Называвшийся в разных местах то муссон, то пассат,
Он влетает и с явной усмешкою письма читает,
Не отправленные, потому что пропал адресат.
Где же, детка моя, я тебя проморгал и не понял?
Где, подружка моя, разошелся с тобой на пути?
Где, гитарой бренча, прошагал мимо тихих симфоний,
Полагая, что эти концерты еще впереди?
И беспечно я лил на баранину соус «ткемали»,
И картинки смотрел по утрам на обоях чужих,
И меня принимали, которые не понимали,
И считали, что счастье является качеством лжи.
Одиночество шлялось за мной и в волнистых витринах
Отражалось печальной фигурой в потертом плаще.
За фигурой по мокрым асфальтам катились машины —
Абсолютно пустые, без всяких шоферов вообще.
И в пустынных вагонах метро я летел через годы,
И в безлюдных портах провожал и встречал сам себя,
И водили со мной хороводы одни непогоды,
И все было на этой земле без тебя, без тебя.
Кто-то рядом ходил и чего-то бубнил — я не слышал.
Телевизор мне тыкал красавиц в лицо — я ослеп.
И, надеясь на старого друга и горные лыжи,
Я пока пребываю на этой пустынной земле.
О, моя дорогая, моя несравненная леди!
Ледокол мой буксует во льдах, выбиваясь из сил…
Золотая подружка моя из созвездия Лебедь —
Не забудь.
Упади.
Обнадежь.
Догадайся.
Спаси.
1979 — 18 августа 1981
Туапсе

(переклад)

О, моя люба, моя незрівнянна леді!
Криголам мій сумний, і штурман мій дивиться на південь,
І уявіть собі, що зірка із сузір'я Лебідь
Безпосередньо в мідну кватирку дивиться мою.
Безпосередньо в цю кватирку вітер влітає,
Той, що називався в різних місцях то мусон, то пасат,
Він влітає і з явною усмішкою листа читає,
Не відправлені, бо зник адресат.
Де ж, дитино моя, я тебе проморгав і не зрозумів?
Де, подружко моя, розійшовся з тобою на шляху?
Де, гітарою бренча, пройшов повз тихі симфонії,
Вважаючи, що ці концерти ще попереду?
І безпечно я лив на баранину соус «ткемалі»,
І картинки дивився вранці на шпалах чужих,
І мене приймали, які не розуміли,
І вважали, що щастя є якістю брехні.
Самотність вешталася за мною і хвилястими вітринами
Відбивалося сумною фігурою в потертому плащі.
За фігурою по мокрім асфальтам котилися машини —
Абсолютно порожні, без жодних шоферів взагалі.
І в пустельних вагонах метро я летів через роки,
І в безлюдних портах проводжав і зустрічав сам себе,
І водили зі мною хороводи одні негоди,
І все було на цій землі без тебе, без тебе.
Хтось поруч ходив і щось бубонів — я не чув.
ТБ мені тикав красунь в обличчя — я засліп.
І, сподіваючись на старого друга та гірські лижі,
Я поки що перебуваю на цій пустельній землі.
О, моя люба, моя незрівнянна леді!
Криголам мій буксує у льдах, вибиваючись з сил.
Золота подружка моя із сузір'я Лебідь—
Не забудь.
Впади.
Обнадія.
Здогадайся.
Врятуй.
1979 - 18 серпня 1981
Туапсе