Переклад тексту пісні Песня из подземелья - Олег Медведев

Песня из подземелья (оригінал)

Зябкое утро ползет в проем,
Мы просыпаемся, мы поем,
Hынче с подъема нам снова в клеть —
Hам ли не знать, о чем надо петь
Во глубине ядовитых руд,
Где темнота и приборы врут?
Любишь кататься, воронья сыть —
Значит, и санки люби возить!
Ты не тужи, мужик, все путем!
Шарик расколется, мы уйдем.
Следом на дембель уйдет конвой,
Скроет следы забубень-травой…
И солнце, ждущее нас где-то,
Каждому рудокопу снившееся не раз,
Может быть услышит, стоя на грани лета,
Песню из подземелья — весточку от нас.
Крест на пузо, пиджак на гвоздь,
Hаша задача — пройти насквозь!
Слышишь — походной поет трубой
Юная Азия над тобой?
Hам ли морочиться со звездой?
Мы, рудокопы, — народ простой.
Чистое знание, высший долг —
Здесь, в подземелье, какой с них толк?
Hам остается совсем чуть-чуть —
Плюй на ладони — и только в путь!
Только сумей угадать разлом,
И шарик расколется под кайлом!
И солнце, ждущее нас где-то,
Каждому рудокопу снившееся не раз,
Может быть услышит, стоя на грани лета,
Песню из подземелья — весточку от нас.

Песня из подземелья (переклад)

Зябкий ранок повзе в проріз,
Ми прокидаємося, ми співаємо,
Сьогодні з підйому нам знову в кліть
Нам не знати, про що треба співати
У глибині отруйних руд,
Де темрява та прилади брешуть?
Любиш кататися, вороння сити —
Значить, і санки люби возити!
Ти не тужі, мужику, все шляхом!
Кулька розколеться, ми підемо.
Слідом на дембель піде конвой,
Приховає сліди забубень-травою.
І сонце, що чекає нас десь,
Кожному рудокопу снилося не раз,
Може бути почує, стоячи на межі літа,
Пісню з підземелля — вісточку від нас.
Хрест на пуза, піджак на цвях,
Наше завдання - пройти наскрізь!
Чуєш — похідний співає трубою
Юна Азія над тобою?
Чи нам морочитися з зіркою?
Ми, рудокопи, народ простий.
Чисте знання, вищий борг —
Тут, у підземеллі, який з них толк?
Нам залишається зовсім трохи|
Плюй на долоні — і тільки в шлях!
Тільки зумій вгадати розлом,
І куля розколеться під кайлом!
І сонце, що чекає нас десь,
Кожному рудокопу снилося не раз,
Може бути почує, стоячи на межі літа,
Пісню з підземелля — вісточку від нас.