Переклад тексту пісні Идиотский марш - Олег Медведев

Идиотский марш (оригінал)

Кругом зима, опять зима, снега черны, как всегда, Dm Gm
Они привыкли растворяться во тьме.
E7 A7 Dm A7
Кругом чума, опять чума, твои мертвы города — Dm Gm
Они привыкли плыть по этой чуме.
B7 A7
И кто-то может слушать Боба, кто-то «Ласковый май», D Gm
Почем пророки в идиотском краю?
C A7
Гитару брось и бабу брось, и как жену обнимай Dm B7
Обледенелую винтовку свою.
F A7 Dm
Который век скрипит земля, но мир светлее не стал,
Тебе все это надоело, и вот
Поет труба, присох к губам ее горячий металл —
Она друзей твоих усталых зовет.
И ты был слаб, и ты был глуп, но все мосты сожжены,
Их не вернуть — они не смотрят назад.
И ты встаешь, и на плечах твоих рассветы весны
Как генеральские погоны лежат.
Крутые дяди говорят: «Твои потуги смешны.
Куда годна твоя дурацкая рать?
Подумай сам — коснется дело настоящей войны —
Они же строя не сумеют держать!»
Ты серый снег смахнешь с лица, ты улыбаешься легко.
Ты скажешь: «Верно.
Но имейте ввиду:
Где Ваши штатные герои не покинут окоп —
Мои солдаты не сгибаясь пройдут.»
И плюх да скрип, сырое небо бороздя головой,
Его учили улыбаться во сне —
Идет седьмого идиотского полку рядовой —
Твоя надежда в этой странной войне.
А мимо мертвые деревья вдаль плывут, как вода,
По их ветвям струится розовый дождь.
Они молчат, поскольку знают, для чего и куда
Свое оборванное войско ведешь.
И все на счастье, даже небо это рюмкой об пол,
И все довольны, и в штабах ни гу-гу,
И до последнего солдата идиотский твой полк
Стоял в заслоне и остался в снегу.
И о наградах-орденах ты помышлять не моги:
Всего награды — только знать наперед,
Что по весне споткнется кто-то о твои сапоги
И идиотский твой штандарт подберет.

Идиотский марш (переклад)

Навколо зима, знову зима, сніги чорні, як завжди, Dm Gm
Вони звикли розчинятися у темряві.
E7 A7 Dm A7
Навколо чума, знову чума, твої мертві міста - Dm Gm
Вони звикли плисти по цій чумі.
B7 A7
І хтось може слухати Боба, хтось «Ласкавий травень», D Gm
Скільки пророки в ідіотському краю?
C A7
Гітару кинь і бабу кинь, і як дружину обіймай Dm B7
Зледеніла гвинтівка свою.
F A7 Dm
Який вік скрипить земля, але світ світліше не став,
Тобі все це набридло, і ось
Співає труба, присох до губ її гарячий метал —
Вона кличе друзів твоїх втомлених.
І ти був слабкий, і ти був дурний, але всі мости спалені,
Їх не повернути — вони не дивляться назад.
І ти встаєш, і на плечах твоїх світанки весни
Як генеральські погони лежать.
Круті дядьки кажуть: Твої потуги смішні.
Куди придатна твоя безглузда рать?
Подумай сам — торкнеться справжньої війни —
Вони ж строю не зможуть тримати!»
Ти сірий сніг змахнеш з обличчя, ти посміхаєшся легко.
Ти скажеш: «Вірно.
Але майте на увазі:
Де Ваші штатні герої не залишать окоп
Мої солдати не згинаючись пройдуть.»
І плюх та скрип, сире небо бороздячи головою,
Його вчили посміхатися у сні |
Іде сьомого ідіотського полку рядовий—
Твоя надія в цій дивній війні.
А Ми мертві дерева вдалину пливуть, як вода,
По них гілкам струмить рожевий дощ.
Вони мовчать, оскільки знають, навіщо і куди
Своє обірване військо ведеш.
І все на щастя, навіть небо це чаркою об підлогу,
І все задоволені, і в штабах ні гу-гу,
І до останнього солдата ідіотський твій полк
Стояв у заслоні і залишився в снігу.
І про нагороди-ордени ти мислити не моги:
Усього нагороди — тільки знати наперед,
Що весною спіткнеться хтось про твої чоботи
І ідіотський твій штандарт підбере.