| Прокиньтеся з відкритим обличчям
|
| Думка, яка дивиться на мене
|
| Доля — це ковдра, яка не вкриває
|
| Чого замало
|
| Сьогодні у мене біла сорочка
|
| І надто втомлена посмішка
|
| У твоїх руках мушля
|
| І квиток без проїзду
|
| Існує межа між мовленням і диханням
|
| Буває момент, коли тиша очікування шумить
|
| А я чекаю тебе тут під небом слів
|
| У безпідставній гіпотезі достатньо пам'яті
|
| І я все ще залишаюся тут, марно вірячи
|
| Нехай ваше сузір'я стане кімнатою для проживання
|
| Точка, до якої варто повернутися
|
| Ой
|
| Тепер ми покинули сцену як кредити
|
| Цілу ніч, не повертаючись до нас спиною
|
| А тепер мені потрібно лише маленьке чудо
|
| Все, що нагадує розсіяне щастя
|
| Є час любити, час забути
|
| Буває момент, коли тиша, тиша шумить
|
| А я чекаю тебе тут під небом слів
|
| У той трагічний день, коли герой погано закінчує
|
| І я все ще тут у гіркому переконанні
|
| Нехай ваше сузір'я стане кімнатою для проживання
|
| Ти той вузол, який я не розв’язую і не можу розшифрувати
|
| Ви – постійне втручання, яке продовжує заважати
|
| Тонка залежність, від якої я не можу відмовитися
|
| Не усвідомлюючи тоді, що замість цього я втратив тебе
|
| А я чекаю тебе тут під небом слів
|
| З білим прапором тих, хто ось-ось зазнає корабельної аварії
|
| І я все ще залишаюся тут, марно вірячи
|
| Нехай ваше сузір'я стане кімнатою для проживання
|
| Точка, до якої варто повернутися
|
| ооо |