Переклад тексту пісні Венок - Нигатив

Венок (оригінал)

Голосила, причитала, плакала
В путь последний проводила Якова
В канун поминок да застолья знатного
С перебранкой, пьянкой да дракой
Голосила, причитала, плакала
В грудь себя била и в обмороки падала
Носом шмурыгала, платочек жмакала
Горе оно ж такое — у всех одинаково
То верещала шёпотом, то закричит в голос:
«Как он красив-то был, когда молод и холост
Ой, бабаньки, какой умный да какой добрый
Знакомились, на нём куртка с дырками, шапка бобр
Всё хлопотала на ним, холила, лелеяла
Всё прощала, принимала любую затею его
Оберегала, да бабскую гнула-то спину
Господя, на кого ж ты меня покинул.»
Жена молчит, теперь племянники тут как тут
Ревут две, три, потом пять минут
Слёз пруди пруд, вспоминают детство
Все средства прут, коль дело до наследства
Эти затихли, соседка подхватила
Завыла, забылась, чуть не перехвалила
Упомянула вскользь, так сказать, не о чём
Что оставил не поделённым общий он балкон
Все поочередно потом по обычаю
Соревновались склокой той в косноязычии
Принесли табличку, лопаты для земли
Повздыхали, да умчали хавать борщ, пирожки
Голосила, причитала, плакала
В путь последний проводила Якова
В канун поминок да застолья знатного
С перебранкой, пьянкой да дракой
Голосила, причитала, плакала
В грудь себя била и в обмороки падала
Носом шмурыгала, платочек жмакала
Горе оно ж такое — у всех одинаково
Красив?
Да простая рязанская морда
Красив, как грязи ком или, скажем, оглобля
В школе отмучился на тройки, правда на твёрдые
Чего нам тут сказать, зато реально добрым был
С ухмылкою топил щенков и котят Таненых
Ей да сыну старшому ремнём проводя воспитание
И не сдержался, престарелую сгубил маменьку,
А что поделать?
Нужна была квартира в Марьино
Любви не было пламенной, — здесь вопрос
Даже если не считаем мы жены трижды сломанный нос
Не тебе домино, не охоты с мужиками
Сварливая баба скажет, всякий хуже цунами
Две работы неё ради, шабаш по выходным
Мужик из крови и плоти превратился в дым
Дома не пил, лишь тайком от неё за баками
Инфаркт там и разбил, да уложил рядом с собаками
Голосила, причитала, плакала
В путь последний проводила Якова
В канун поминок да застолья знатного
С перебранкой, пьянкой да дракой
Голосила, причитала, плакала
В грудь себя била и в обмороки падала
Носом шмурыгала, платочек жмакала
Горе оно ж такое — у всех одинаково
Есть ли дно у пропасти, куда мы падаем?
Ядро ли там земное, ворота ли адовы?
Заповеди где найти, чтобы нас оправдывать?
Не осталось ни добра, ни любви, ни правды ведь
Нет ни мест уже святых, ни людей
Чувств ярких не найти, да ярких идей
Лицемерим, лжём, крадём, тому и рады мы
Ибо нету дна у пропасти, куда мы падаем

(переклад)

Голосила, голосила, плакала
Шлях останній проводила Якова
Напередодні поминок та застілля знатного
З лайкою, п'янкою та бійкою
Голосила, голосила, плакала
В груди себе била і в непритомності падала
Носом шмуригала, хусточка мачала
Горе воно ж таке — у всіх однаково
То верещала пошепки, то закричить у голос:
«Як він красив-то був, коли молодий і холост
Ой, бабаньки, який розумний та який добрий
Знайомилися, на ньому куртка з дірками, шапка бобр
Все клопотала на ньому, пестила, плекала
Все прощала, приймала будь-яку витівку його
Оберегала, та бабську гнула спину
Господа, на кого ж ти мене покинув.
Дружина мовчить, тепер племінники тут як тут
Ревуть дві, три, потім п'ять хвилин
Сліз ставки ставок, згадують дитинство
Всі засоби пруть, якщо справа до спадщини
Ці затихли, сусідка підхопила
Завила, забула, мало не перехвалила
Згадала мимохіть, так би мовити, не про що
Що залишив не поділеним загальний він балкон
Все по черзі потім за звичаєм
Змагалися сваркою тієї вкосмовності
Принесли табличку, лопати для землі
Повздыхали, та мчали ховати борщ, пиріжки
Голосила, голосила, плакала
Шлях останній проводила Якова
Напередодні поминок та застілля знатного
З лайкою, п'янкою та бійкою
Голосила, голосила, плакала
В груди себе била і в непритомності падала
Носом шмуригала, хусточка мачала
Горе воно ж таке — у всіх однаково
Гарний?
Так проста рязанська морда
Красив, як брудом або, скажімо, оглобля
У школі відмучився на трійки, правда на тверді
Чого нам тут сказати, зате реально добрим був
З ухмилкою топив цуценят і кошенят Танених
Їй да сину старшому ременем проводячи виховання
І не стримався, стару загубив матінку,
А що вдієш?
Потрібна була квартира в Мар'їному
Кохання не було полум'яним, — тут питання
Навіть якщо не вважаємо ми дружини тричі зламаний ніс
Не тобі доміно, не полювання з чоловіками
Сварлива баба скаже, кожен гірший за цунамі
Дві роботи заради неї, шабаш по вихідним
Чоловік із крові та плоті перетворився на дим
Вдома не пив, лише потай від неї за баками
Інфаркт там і розбив, так уклав поруч із собаками
Голосила, голосила, плакала
Шлях останній проводила Якова
Напередодні поминок та застілля знатного
З лайкою, п'янкою та бійкою
Голосила, голосила, плакала
В груди себе била і в непритомності падала
Носом шмуригала, хусточка мачала
Горе воно ж таке — у всіх однаково
Чи є дно у прірви, куди ми падаємо?
Ядро чи там земне, ворота чи пекло?
Заповіді, де знайти, щоб нас виправдовувати?
Не залишилося ні добра, ні любові, ні правди адже
Немає ні місць уже святих, ні людей
Почуттів яскравих не знайти, так яскравих ідей
Лицеміримо, брехаємо, крадемо, тому і раді ми
Бо немає дна у провалля, куди ми падаємо