Переклад тексту пісні Туман - Нигатив

Туман (оригінал)

Медленно плыл в городе туман
Я не забыл горе от ума
Я не остыл и не потерял
Ту веру в лучшее
Медленно плыл в городе туман
Я не забыл горе от ума
Где-то луч света и радуга
Там за тучами
Это как скорый поезд: все заняты места
И здесь каждый порознь свои дни листал
Сгинула весна, бурная юность
Ночи длинные без сна, буйный разгул весь
За окнами где-то мелькало знойное лето
И спокойный блеклый свет его едва и след оставил
Раздали пледы, веет холодом, кружит листва
Медленно за город городом нас мчит состав
И тебе виден снег уже и, кажется вот-вот
Тебя срежут как передержанный, перезревший плод
И мечется душа, бьётся в страхе: бежать куда?
В полумраке ночей зябких воздух сжал туман
Не видно неба синего, застыло обессиленное
Спотыкаясь, носилось, да шептало: "Прости меня"
И прорывался луч света клубов этих между
Как раз тогда, когда рассудок утратил надежду
Медленно плыл в городе туман
Я не забыл горе от ума
Я не остыл и не потерял
Ту веру в лучшее
Медленно плыл в городе туман
Я не забыл горе от ума
Где-то луч света и радуга
Там за тучами
Гулял по парку, глядя украдкой на часы
Сперва негодовал, закипал, устал, остыл
Ты снова опоздала, бросив мне к ногам: "Прости"
Себя так оправдала, но вновь доводы пусты
Я даже не рассержен, уже не будет как прежде
Безудержной нежности, ни буйства, ни бешенства
Первых подснежников наших и след простыл
Жаркой страсти лета нет и неведом стыд
Одета, накрашена ярко, ну прямо до наглого
Ну, я то знаю, для того, чтобы раздеться наголо
Днём тепло, ночь прохладна – и так каждый раз
И ты верна себе, как и манере опаздывать
Я, минимум, раз 8 готов был тебя бросить
Моя уму непостижимо любимая осень
Я остаюсь, и пусть летит на юг птиц караван
Я остаюсь, меня пленил твой густой туман
Медленно плыл в городе туман
Я не забыл горе от ума
Я не остыл и не потерял
Ту веру в лучшее
Медленно плыл в городе туман
Я не забыл горе от ума
Где-то луч света и радуга
Там за тучами

Туман (переклад)

Повільно плив у місті туман
Я не забув горе від розуму
Я не охолонув і не втратив
Ту віру у краще
Повільно плив у місті туман
Я не забув горе від розуму
Десь промінь світла та веселка
Там за хмарами
Це як швидкий поїзд: усі зайняті місця
І тут кожен порізно свої дні гортав
Згинула весна, бурхлива юність
Ночі довгі без сну, буйний розгул
За вікнами десь миготіло спекотне літо
І спокійне блякло світло його ледь і слід залишило
Роздали пледи, віє холодом, кружляє листя
Повільно за містом містом мчить склад
І тобі видно сніг уже і, здається ось-ось
Тебе зріжуть як перетриманий плід, що перезрів.
І кидається душа, б'ється в страху: тікати куди?
У напівтемряві ночей мерзлякуватих повітря стиснуло туману
Не видно неба синього, застигло знесилене
Спотикаючись, гасало, та шепотіло: "Пробач мені"
І проривався промінь світла клубів цих між
Саме тоді, коли розум втратив надію
Повільно плив у місті туман
Я не забув горе від розуму
Я не охолонув і не втратив
Ту віру у краще
Повільно плив у місті туман
Я не забув горе від розуму
Десь промінь світла та веселка
Там за хмарами
Гуляв парком, дивлячись крадькома на годинник
Спершу обурювався, закипав, втомився, охолонув
Ти знову спізнилася, кинувши мені до ніг: "Пробач"
Себе так виправдала, але знову аргументи порожні
Я навіть не розсерджений, вже не буде як раніше
Нестримної ніжності, ні буяння, ні сказу
Перших пролісків наших і слід простиг
Спекотної пристрасті літа немає і невідомий сором
Одягнена, нафарбована яскраво, ну прямо до зухвалого
Ну, я то знаю, щоб роздягнутися наголо
Вдень тепло, ніч прохолодна – і так щоразу
І ти вірна собі, як і манері спізнюватися
Я, мінімум, разів 8 готовий був тебе покинути
Моя розуму незбагненно улюблена осінь
Я залишаюся, і нехай летить на південь птахів караван
Я залишаюся, мене полонив твій густий туман
Повільно плив у місті туман
Я не забув горе від розуму
Я не охолонув і не втратив
Ту віру у краще
Повільно плив у місті туман
Я не забув горе від розуму
Десь промінь світла та веселка
Там за хмарами