Переклад тексту пісні Признание - Нигатив

Признание (оригінал)

Пускай старинный слог мой
Вас не смутит нисколько
Вы лишь его достойны,
А модных слов — довольно!
На веки ваш невольный
Амур, что дружит с болью
Меня пронзит стрелой
И потерял покой я…
Разве бы я дерзнул на новизну
В описании бездны глаз тех, в коих я тону
Фразы так не любезны, слова все лгут
И не уместны песни с грустью, струны как прут
О, муза, молю тебя!
О, Мельпомена
Будь другом верным мне в труде сём сокровенном!
Путь внемлет слух того создания небесного
Позволь поведать ей, насколько бедствую
Как трепетно мысли порхают, когда рядом с ней
И кроме встречи я не чаю прочих радостей!
Отрада дней и ночей, мечты сладостные
Всё она, всё она одна, но как подойти?
Не смею даже шёпотом имя её вымолвить
Пустеет душа робкая, лишь вижу её из дали…
Но мне довольно быть тенью попросту
Восхищаться голосом, любоваться поступью…
Пускай старинный слог мой
Вас не смутит нисколько
Вы лишь его достойны,
А модных слов — довольно!
На веки ваш невольный
Амур, что дружит с болью
Меня пронзит стрелой
И потерял покой я…
С утра и до самого рассвета
Ищу всюду вас, лечу проворнее ветра
Посредственный пиит, одет весьма бедно
Не знаменит в салонах, увы, читаю редко
Чу!
Говорят её ждут на балу
Мчу туда безумный словно в новолуние!
Дворецкого спрошу смущенно, с видом глупым
— А не было такой-то?
— Ждём с минуты на минуту…
Неистово сердце стучит, норовя выскочить
Ум молчит, поверженный, ладаном истекая
Скажите, я всё гадаю, вы ангел во плоти либо
На Землю выпущенное создание Аида?
Вошла… Так холодна, безмятежна
Уста улыбку шлют какому-то невежде…
Простак!
Теперь хоть прямиком на плаху
Вы не моя и раз так…
— Идите На Хуй!
— Так, господа, ну-ка всем молчать!
— Пардон, пардон, пардон, корнет
— Вы не моя… Вы не моя и раз так… Знать я дал маху!
Как не стыдно?
Ещё офицеры…
— Не повторится больше, простите, простите, корнет, простите, тысяча извинений
— Продолжим…
Пускай старинный слог мой
Вас не смутит нисколько
Вы лишь его достойны,
А модных слов — довольно!
На веки ваш невольный
Амур, что дружит с болью
Меня пронзит стрелой
И потерял покой я…

(переклад)

Нехай старовинний склад мій
Вас не смутить анітрохи
Ви тільки його гідні,
А модних слів — досить!
На віки ваш мимовільний
Амур, що товаришує з боллю
Мене пройде стрілою
І втратив спокій я…
Хіба би я смикнув на новизну
В описі безодні очей тих, у яких я тону
Фрази так не любні, слова все брешуть
І не доречні пісні з сумом, струни як прут
О, музо, благаю тебе!
О, Мельпомена
Будь другом вірним мені в труді цій потаємній!
Шлях слухає слух того творіння небесного
Дозволь розповісти їй, наскільки бідую
Як трепетно ​​думки пурхають, коли поряд з нею
І крім зустрічі я не чаю інших радостей!
Відрада днів і ночей, мрії солодкі
Все вона, все вона одна, але як підійти?
Не смію навіть пошепки ім'я її вимовити
Пустеє душа боязка, лише бачу її із дали...
Але мені досить бути тінню просто
Захоплюватися голосом, милуватися ходою.
Нехай старовинний склад мій
Вас не смутить анітрохи
Ви тільки його гідні,
А модних слів — досить!
На віки ваш мимовільний
Амур, що товаришує з боллю
Мене пройде стрілою
І втратив спокій я…
З ранку і до самого світанку
Шукаю всюди вас, лікую спритніший за вітер
Посередній поет, одягнений дуже бідно
Не знаменує в салонах, на жаль, читаю рідко
Чу!
Кажуть її чекають на балу
Мчу туди божевільний немов у новолуння!
Дворецького спитаю зніяковіло, з дурним виглядом
— А не було такий-то?
— Чекаємо з хвилини на хвилину…
Шалено серце стукає, намагаючись вискочити
Ум мовчить, повалений, ладаном закінчується
Скажіть, я все гадаю, ви ангел у тілі або
На Землю випущене створення Аїда?
Увійшла... Так холодна, безтурботна
Вуста усмішку шлють якомусь невігласу.
Простак!
Тепер хоч прямо на плаху
Ви не моя і раз так…
— Ідіть На Хуй!
— Так, панове, ну всім мовчати!
— Пардон, пардон, пардон, корнет
— Ви не моя... Ви не моя і раз так... Знати я дав маху!
Як не соромно?
Ще офіцери.
— Не повториться більше, вибачте, вибачте, корнет, вибачте, тисяча вибачень
— Продовжимо…
Нехай старовинний склад мій
Вас не смутить анітрохи
Ви тільки його гідні,
А модних слів — досить!
На віки ваш мимовільний
Амур, що товаришує з боллю
Мене пройде стрілою
І втратив спокій я…