| Безумовно, це найскладніший куплет на альбомі.
|
| Після бездонних безсоння моїх, думав що зламаний
|
| Пам'ятаю за день легко готував пару пісень
|
| Тут, раз, п'ять годин провів на порожньому місці
|
| І я спокійно чекав, поки скінчиться піст
|
| Багато міркував про це, багато чого переніс
|
| І якби не дав мені цих рядків, я все зрозумів би
|
| Я не був гідний тоді, та й зараз не гідний
|
| Адже скільки разів безпам'ятно впадав у розпач
|
| Роптав на випробування, плював на каяття
|
| Блукав дорогою злості, дорогою заздрості
|
| Кричав "Не чіпай" замість того шепотіти щоб "Дай мені сил"
|
| Але ти вперто вів мене до порога храму
|
| Коли я падав на руки, брав і тихо плакав
|
| Батьку, тут син твій, нехай не найкращий
|
| Але мені дуже треба віч-на-віч поговорити про головне
|
| Коли я перестану розрізняти обличчя
|
| І в небосхилі сонця застигне колісниця
|
| Згаснуть всі земні принципи, принци
|
| Молю тебе вибач і дай попрощатися
|
| Тринадцять років я до іншого ходив вівтарю
|
| Тринадцять довгих років про них тільки тебе благаю
|
| Я потерплю. |
| Ладаном заллю рани
|
| Мої тринадцять скарг - мої тринадцять шрамів
|
| Мріяв словами пробуджувати серця
|
| Щоб в очах порожніх колись запалилася іскра
|
| Нехай їх окропить сльоза чи зморшки сміху
|
| Я потерплю. |
| Я потерплю, мені не поспіхом
|
| Але я прошу, дай хоч якийсь знак
|
| Якщо я не правий і якщо все не так
|
| Лише погляд і в мить все стане на місця
|
| Величе зникне страх, а тут же така дрібниця
|
| Адже сказано "Стукайте і вам відчинять"
|
| Тринадцять дверей тепер мої тринадцять барикад
|
| Я знаю, що слабкий, тому, отче
|
| Нехай буде не так, як я хочу, а так, як ти хочеш
|
| Коли я перестану розрізняти обличчя
|
| І в небосхилі сонця застигне колісниця
|
| Згаснуть всі земні принципи, принци
|
| Молю тебе вибач і дай попрощатися
|
| Коли настане той день, що всім нам сниться
|
| І з неба каменем обзем зваляться птахи
|
| Згаснуть всі земні принципи, принци
|
| Молю тебе вибач і дай попрощатися
|
| Матінка Богородиця, я знаю, ти з ним поряд
|
| Молишся. |
| Вибач за слабкість і за беззаконня
|
| За те, що пам'ятаю зло, а добра не пам'ятаю я
|
| Близьких укриє, нехай ворогам віддасть коханням лише
|
| Скажи, що не багатства спрагу, а статку
|
| Скажи, що живе. |
| Раз на тридцять можу плакати
|
| У птахів є гнізда, звірі живуть у норах
|
| А я бездомний, але вірю, що все зміниться скоро
|
| Хочу не слави, а життя моє прожити славно
|
| Ворчу втомилося, просто боюся, що мені лишилося
|
| Мало. |
| Причин немає прощати хіба
|
| Той факт, що я народжений у твоє велике свято
|
| У віршах немає зв'язку. |
| Весь у гріхах, як у бруді
|
| Справи чорні хмари помисли в них ув'язнули
|
| Коли настане суд, прошу не амбіцій
|
| І не вчинки, а віра моя нехай мені звинуватиться
|
| Коли я перестану розрізняти обличчя
|
| І в небосхилі сонця застигне колісниця
|
| Згаснуть всі земні принципи, принци
|
| Молю тебе, пробач і дай попрощатися
|
| Коли настане той день, що всім нам сниться
|
| І з неба каменем обзем зваляться птахи
|
| Згаснуть всі земні принципи, принци
|
| Молю, просто пробач і дай попрощатися
|
| Коли настане той день, що всім нам сниться
|
| І з неба каменем обзем зваляться птахи
|
| Померкнуть усі земні принципи та принци
|
| Молю тебе вибач і дай попрощатися |