Переклад тексту пісні Когда-нибудь - Mojento, Manizha

Когда-нибудь (оригінал)

Когда-нибудь не станет тех,
Которые по жизни застревали в твоём решете.
Ни добрых глаз, ни старых тем -
Портреты, лишённые стен.
Когда-нибудь не станет нас,
И муза, отрекаясь, не позирует, сидя анфас.
Пустое море потраченных сил
Пятнами синих чернил.
Люди не старые и не новые,
Люди такие родные, люди так мало знакомые.
Где-то внутри под порами, пробками и заторами.
Люди не старые и не новые,
Люди такие родные, люди так мало знакомые.
Именно те, с которыми мы делимся опорами.
Когда-нибудь и целый мир
После великой войны скорбью наполнит эфир,
Но это будет в последний раз,
Слезы бесчисленных глаз.
Когда-нибудь и мы с тобой,
Лёжа в объятиях покоя, будем дышать тишиной.
Такими теплыми пальцами Бог
Коснётся наших ног.
Люди не старые и не новые,
Люди такие родные, люди так мало знакомые.
Где-то внутри под порами, пробками и заторами.
Люди не старые и не новые,
Люди такие родные, люди так мало знакомые.
Именно те, с которыми мы делимся опорами.
Опорами, опорами, опорами.
Люди не старые и не новые,
Люди такие родные, люди так мало знакомые.
Где-то внутри под порами, пробками и заторами.
Люди не старые и не новые,
Люди такие родные, люди так мало знакомые.
Именно те, с которыми мы делимся опорами.

Когда-нибудь (переклад)

Коли-небудь не стане тих,
Які за життя застрягли у твоєму решете.
Ні добрих очей, ні старих тем -
Портрети, позбавлені стін.
Колись не стане нас,
І муза, зрікаючись, не позує, сидячи анфас.
Порожнє море витрачених сил
Плями синіх чорнил.
Люди не старі та не нові,
Люди такі рідні, люди так мало знайомі.
Десь усередині під порами, пробками та заторами.
Люди не старі та не нові,
Люди такі рідні, люди так мало знайомі.
Саме ті, із якими ми ділимося опорами.
Колись і цілий світ
Після великої війни скорботою наповнить ефір,
Але це буде востаннє,
Сльози незліченних очей.
Колись і ми з тобою,
Лежачи в обіймах спокою, дихатимемо тишею.
Такими теплими пальцями Бог
Торкнеться наших ніг.
Люди не старі та не нові,
Люди такі рідні, люди так мало знайомі.
Десь усередині під порами, пробками та заторами.
Люди не старі та не нові,
Люди такі рідні, люди так мало знайомі.
Саме ті, із якими ми ділимося опорами.
Опорами, опорами, опорами.
Люди не старі та не нові,
Люди такі рідні, люди так мало знайомі.
Десь усередині під порами, пробками та заторами.
Люди не старі та не нові,
Люди такі рідні, люди так мало знайомі.
Саме ті, із якими ми ділимося опорами.