| Я ніколи не казав тобі, не знаю чому,
|
| Всі ці роки, вся ця брехня,
|
| Тримайся до мого тіла, як масло й вогонь,
|
| І не заснуть, не втомляться.
|
| Отже, у нас виникла проблема, мій любий,
|
| тому що я не можу рухатися і не можу залишатися тут.
|
| Я мушу це виправити, мені потрібні твої сльози,
|
| Але зараз мені найбільше потрібні твої вуха.
|
| Бачите, я мушу вам сказати, мені потрібно, щоб ви знали,
|
| Ти був моєю руїною, коли завоював.
|
| Ти змусив мене повірити в свою брехню,
|
| Але гордість, яку ви вкрали, вам не обійдеться.
|
| Зійти з цієї курної дороги.
|
| Дівчата ніколи не кажуть вам, що я не знаю як,
|
| Але іноді чоловіки ви зловживаєте своєю владою.
|
| Ми сильні, і ми відправляємося,
|
| Але синці, як правило, руйнують нас.
|
| Тож я мушу вам сказати, мені потрібно, щоб ви знали,
|
| Ти був моєю руїною, коли завоював.
|
| Ти змусив мене повірити в свою брехню,
|
| Але гордість, яку ви вкрали, вам не обійдеться.
|
| Зійти з цієї курної дороги.
|
| І я промінюю свою симпатію на розсудливість,
|
| Тож почуй мене, бо я-
|
| Я мушу вам сказати, мені потрібно, щоб ви знали,
|
| Ти був моєю руїною, коли завоював.
|
| Ти змусив мене повірити в свою брехню,
|
| Але гордість, яку ви вкрали, вам не обійдеться.
|
| Зійти з цієї курної дороги. |