| Відпусти мене, начальнику, чуєш, відпусти, а сталося так—і сам не радий.
|
| Я ж її мочив по ревності, з Кільки він побився про заклад.
|
| Не жена вона мені більше, не потрібна. |
| Мало ль свого, що ль, мужика.
|
| Знаю, справа для мене— хана, відпусти, приб'ю того вовка!
|
| А що втеча, начальник, ти не зміг, ось потопчеш зону, так зрозумієш.
|
| По етапу вірний корінець все мені розповів про цю вошу.
|
| Відпусти мене, начальнику, чуєш, прошу. |
| Мені того «вовка», щоб побачити.
|
| Сам прийду, як тільки замочу, відпусти, повік волі не бачити.
|
| Я ж і в тюрму вліз за неї, до лікарні ледве доходив.
|
| Життя моє блатне, як звірина, відпусти, адже я її любив.
|
| Як зараз, дивлюся в її очі, — пір'ячко на сонячку блищить.
|
| Крок уперед і два кроки назад, чуєш, начальник, суд мені не пробачить.
|
| Слухай, твій, начальник, протокол, не читаючи, одразу підпишу.
|
| Як випустить дух ганебний вовк, на духу, я тут же приходжу.
|
| Що втрачати, під вежу підкотив. |
| Але ще не пролунав дзвінок,
|
| Я ж ведь сам у ментівку зателефонував, сам заліз у чорну вирву.
|
| Ну, свисті, давай, охоронцям свисті, все одно вовку тому не жити.
|
| Ехма, з нею мені під конвоєм не йти, на тому світі побачимося, простить. |