| На військовій машині ми під'їдемо з Серьогою.
|
| Він не буде сигналити, щоб почула мати.
|
| Плесне дверима кабіни після довгої дороги.
|
| Він не буде сигналити, щоб почула мати.
|
| Буте важко Серьозі, може, він і заплаче,
|
| Тент відкине і скаже: «От і вдома, брате!»
|
| Після довгої дороги, що скажу твоєму баті.
|
| У горлі першить і в'яже: «От і вдома, брате!»
|
| Батя вийде із сестрою. |
| Мати не може, мабуть.
|
| Хліб і сіль, як живому, мені поставлять до ног.
|
| «Цинк» легенько відчинять… Привітаюсь першим.
|
| Батя скаже: «Ну, привіт, нарешті ти до нас».
|
| Ти прийдеш неодмінно, прибіжиш, станеш біля|
|
| Поруч із папкою, із сестрою, і заплачеш при них.
|
| Але я плач твій почую, шкода, сказати не зумію:
|
| «Знаєш, Ленку, все пізно — я вже не наречений».
|
| І наллє мені, як раніше, через край батька горілки,
|
| Мати поправить «парадку», хрест покладе на груди.
|
| А Серега — Серьога піде п'яною ходою,
|
| Піде — руки в кишенях, посміхаючись трохи.
|
| А Сєрьога — Серьога піде до нашої машини,
|
| Сяде в нашу кабіну, грудьми ляже на кермо…
|
| І тут згадає Серьога, як горіли в кабіні,
|
| І зарядка — на мінус, і бензин у баку — нуль…
|
| На військовій машині ми під'їдемо з Серьогою.
|
| Він не буде сигналити, щоб почула мати. |