Інформація про пісню На цій сторінці ви можете ознайомитися з текстом пісні Мой сосед, виконавця - Михаил Круг. Дата випуску: 01.09.2014
Мова пісні: Російська мова
Мой сосед(оригінал) |
| Сосед мой как хлебнёт вина всё говорит: «Война, война…» и сколько жизней |
| унесло и не сложилось. |
| А День Победы подойдёт — наденет ордена и пьёт, и плачет тихо, вспоминает, |
| как им жилось. |
| Как помнит мать, черты лица и похоронку на отца, и как в шестнадцать убежал на |
| фронт с Витюхой, |
| Как Витька крикнул: «Вперёд, за…» и разорвало на глазах, а хоронила |
| незнакомая старуха. |
| И как лежал в госпиталях, комбат как умер на руках и как контузило в апреле под |
| Берлином. |
| Как в детстве змея запускал, в войну с мальчишками играл и как зимой крючком |
| цеплялся за машины. |
| В войну играл — как будто знал: подрос чуть-чуть — на фронт попал. |
| Война из детства здорово в жизни пригодилась. |
| А многие по одному играли до войны в тюрьму, их очень мало со штрафбата |
| возвратилось. |
| Он вспоминал, когда пришёл, мать приготовила на стол два огурца солёных, |
| сахар и горбушку. |
| Как плакала в пустой рукав и всё смотрела, губы сжав, как он одной рукой пил из |
| отцовской кружки. |
| Потом пришла Витюхи мать, и Витьку стали поминать, как ей отдал Витюхин |
| старенький кисет. |
| Она ушла домой в слезах, кисет к груди рукой прижав, и всё горел в её окне |
| полночный свет. |
| И уложив его в кровать, всю ночь сидела рядом мать, потом пошла стирать на |
| речку гимнастёрку. |
| Хлыстом хлыстнул вдали пастух, за речкой сипло пел петух, взлетев на ржавый |
| бензобак тридцать четвёрки. |
| Зачем же пьёт уж столько лет безрукий ветеран-сосед, и нафталином пахнут звёзды |
| и медали? |
| Стоит у Волги обелиск, на батьку похоронный лист, и улыбается на фото главком |
| Сталин… |
| (переклад) |
| Сусід мій як хлібне вина все каже: «Війна, війна…» і скільки життя |
| понесло і не склалося. |
| А День Перемоги підійде — одягне ордени і п'є, і плаче тихо, згадує, |
| як ним жилося. |
| Як пам'ятає мати, риси обличчя і похоронку на батька, і як у шістнадцять втік на |
| фронт з Вітюхою, |
| Як Вітька крикнув: «Вперед, за…» і розірвало на очах, а поховала |
| незнайома стара. |
| І як лежав у госпіталях, комбат як помер на руках і як контузило в квітні під |
| Берліном. |
| Як у дитинстві змія запускав, у війну з хлопчиками грав і як зимою гачком |
| чіплявся за машини. |
| У війну грав — ніби знав: підріс трохи — на фронт потрапив. |
| Війна з дитинства здорово в житті знадобилася. |
| А багато по одному грали до війни в тюрму, їх дуже мало зі штрафату |
| повернулося. |
| Він згадував, коли прийшов, мати приготувала на стіл два огірки солоних, |
| цукор і окраєць. |
| Як плакала в порожній рукав і все дивилася, губи стиснувши, як він однією рукою пив з |
| батьківського гуртка. |
| Потім прийшла Вітюхи мати, і Вітьку стали згадувати, як їй віддав Вітюхін |
| старенький кисет. |
| Вона пішла додому в сльозах, кисет до грудей рукою притиснувши, і все горів у вікні. |
| північ світло. |
| І|уклавши його в|ліжко, всю ніч сиділа поруч мати, потім пішла прати на |
| річку гімнастерку. |
| Хлистом хлиснув вдалині пастух, за річкою сипло співав півень, злетівши на іржавий |
| бензобак тридцять четвірки. |
| Навіщо вже п'є стільки років безрукий ветеран-сусід, і нафталіном пахнуть зірки |
| і медалі? |
| Стоїть у Волги обеліск, на батька похоронний лист, і посміхається на фото головком |
| Сталін… |