Переклад тексту пісні Светочка - Михаил Круг, Группа Попутчик

Светочка (оригінал)

Когда зима с ума сойдёт под звон капели и лярвы дольчики натянут до грудей,
Кошачий март войдёт в права с сырной недели, вдруг замурлычет и разбудит всех
блядей,
Я от одной такой проснувшейся устану, на ваши дольчики я маха не клюю,
Я вспомню центровую девочку Светлану, а остальные мне признаться … всё равно!
Я напоследок наливаю полстакана и выливаю той проснувшейся в мурло
За что же, Светочка, ты любишь хулигана ведь я-то знаю как такое тяжело
Такси.
Возьми на Миллионную, годится ну ты с плеча за полминуты четвертной
Я еду, шеф, к своей шикарнейшей девице и мне не хочется базар вести с тобой
Ах, Света, Светочка, Светланочка, Светуля ты лучик света в тёмной уркиной судьбе
Сквозь катаклизмы пьяных драк, суды и пули я возвращаюсь каждый раз к одной тебе
Настойчиво меня ведёт к тебе сознанье как только выпью, ну уж ты меня прости
И будут слёзы, поцелуи, обниманья когда сквозь оттепель примчит к тебе такси.
Я с виду франт — перчатки, галстук и ботинки жаль без цветов, но что поделать —
на нуле,
Но я сегодня не к Наташке, не к Иринке я еду к Светочке, Светуле, Светуле.
Звонил, и с первого гудка упала двушка, а значит, ждёшь меня, хорошая моя
Я у подъезда, вот он я, встречай, подружка и расплатись за тачку, нету ни копья.
А ты ждала меня в подаренной мной шубке из-под оборки край халатика торчит
От нетерпения прикусывая губки твоё сердечко оглушительно стучит
Мой поцелуй тебе прекраснее фиалок тех, что когда-нибудь я всё же подарю
И мы растаем где-то в дебрях коммуналок и встретим ласками весеннюю зарю.
На кухне, щурясь, вечно пьяные соседи с полночной тупостью глядят на мой прикид
Привет, кирюхи, скоро мы отсюда съедем в коттедж у рощи, где с балкона чудный
вид
И нам со Светкой не страшны любые бабы ты ж мне одна толчок в поэзии дала
Пусть Городницкий там поёт про баобабы и делит ночь с женой французского посла.

(переклад)

Коли зима з розуму зійде під дзвін краплі і лярви дольчики натягнуті до грудей,
Котячий березень увійде в права з сирного тижня, раптом замуркоче і розбудить усіх
блядь,
Я від однієї такої прокинувшейся втомлюся, на ваші дольчики маху не клюю,
Я згадаю центрову дівчинку Світлану, а інші мені зізнатися ... все одно!
Я наостанок наливаю півсклянки і виливаю тієї прокинутої в мурло
За що ж, Свєточко, ти любиш хулігана адже я знаю як таке важко
Таксі.
Візьми на Мільйонну, годиться ну ти з плеча за півхвилини четвертої
Я їду, шеф, до своєї шикарної дівчини і мені не хочеться базар вести з тобою
Ах, Свєта, Світлонька, Світланочка, Світуля ти промінчик світла в темної уркиної долі
Крізь катаклізми п'яних бійок, суди і кулі я повертаюся щоразу до однієї тобі
Наполегливо мене веде до тебе свідомість як тільки вип'ю, ну вже ти мене вибач
І будуть сльози, поцілунки, обіймання коли крізь відлигу примчить до тебе таксі.
Я з виду франт — рукавички, краватка і черевики шкода без квітів, але що поробити —
на нулі,
Але я сьогодні не к Наташці, не до Іринки я їду до Світочки, Світулі, Світулі.
Дзвонив, і з першого гудка впала двійка, а значить, чекаєш мене, хороша моя
Я у під'їзду, ось він я, зустрічай, подружка і розплатися за тачку, немає ні списа.
А ти ждала мене в подарованої мною шубці з-під оборки край халатика стирчить
Від нетерпіння прикусуючи губки твоє серце оглушливо стукає
Мій поцілунок тобі прекрасніший за фіалок тих, що коли-небудь я все ж подарую
І ми розростаємо десь у ребрях комуналок і стрінемо ласками весняну зорю.
На кухні, жмурячись, вічно п'яні сусіди з опівнічною тупістю дивляться на мій прикид
Привіт, кірюхи, скоро ми звідси з'їдемо в котедж біля гаю, де з балкона чудовий
вигляд
І нам зі Світкою не страшні будь-які баби ти ж мені одна поштовх у поезії дала
Нехай Городницький там співає про баобаби і ділить ніч із дружиною французького посла.