| Чим живеш Росія-мати і про що сумуєш?
|
| Невже біс у ребро, нині на зносах?
|
| Адже був у черзі крик: «Розійдися, товариші!
|
| Маша, чек не пробивай. |
| Все, Росія вся».
|
| Що трапилося, в чому справи? |
| Рти роззявивши, бдили вгору.
|
| Що, крім партії, нікому виховати?
|
| Так, що так, у Батьківщини всі поети вивелися,
|
| І Володю вчасно не могли прийняти?
|
| Чи впала з косяка та підкова іржава,
|
| Або вітер на буднях розметав стоги,
|
| Чи всі соки вичавила з дерева державного
|
| До медалей жадібна колишня рука?
|
| Адже рука колишня,
|
| Що вчила змалку:
|
| Не убий та не зладь, як потім зійшло.
|
| Крала тоннами, таланти била тисячами
|
| І меліла мовою немов помелом.
|
| Так, Росії нелегко, стільки років дурили.
|
| Пив народ, міцніла сталь — значить, пили знову.
|
| Всі тягли транспаранти і тряслися по-заячому,
|
| Так тягнули руки вгору, так¦співали про любов.
|
| Ой, як мені не вірилося і сказати було боязно,
|
| Що Росія: дур і жир приросли нутром.
|
| Начебто, разом їхали, а тим, хто вийшов з поїзда,
|
| Як відгукнулося зі сцени, клацнулося потім.
|
| А сьогодні вранці встав — ніби легше дихається,
|
| Начебто менше став живіт і легкий на підйом.
|
| Чи кинув я курити, чи пахне вишнями.
|
| Чи землю освіжило золотим дощем.
|
| Ну, давай, Росія-мати, карусель розкручуй
|
| Так, зводи ти свої Невські мости,
|
| Наведені Петром у твоєї закруту.
|
| Так нехай послужать, адже стоять не для краси. |