| Сіно коня під головою
|
| Наш Господь народився на яслах
|
| Що всі, чиї криниці висихають
|
| Могли б випити його запасу
|
| Щоб зігріти Його, вівці наблизилися
|
| Я так вдячний, що Він прийшов сюди
|
| Приходьте з новиною про благодать
|
| Приходьте займати моє місце
|
| Осел прошепотів Йому на вухо
|
| «Дитина, років 30 з невеликим
|
| Ти будеш їздити на когось, хто схожий на мене
|
| Нетріумфально»
|
| Кардинали заспівали радісну пісню
|
| Він виправить те, що людина зробила неправильно
|
| Знижуючи пагорби
|
| Щоб долини могли бути заповнені
|
| Тоді «Дитина», запитав птахів
|
| «Ну хіба це не чудові слова, які ми співаємо?»
|
| Там лежала крихітна дитина
|
| Нічого не кажучи
|
| Недалеко стояла почервоніла коза
|
| Із кривими зубами й сплутаною пальто
|
| Втомлені очі і зношені
|
| Відколоті та скручені роги
|
| Думаючи: «Може, колись я подружуся
|
| З коровами, курами та рамбуйє
|
| Але поки я тримаюся подалі
|
| Мені нема чого розумного сказати»
|
| На сараї є знак
|
| У капустяному місті
|
| «коли піде дощ
|
| І сонце заходить
|
| Грішники, заходьте всередину
|
| Без грошей приходьте та купуйте
|
| Ніякої мудрої розмови, ні подарунка, який можна принести
|
| Потрібен наш скромний, милий король
|
| Приходьте зараз з порожніми руками, вам нічого не потрібно»
|
| А ніч була прохолодна
|
| І прозорий, як скло
|
| Із змією, що підкрадається в садовій траві
|
| Діп закричав до глибини
|
| Учні міцно сплять
|
| І змія оживилась
|
| Коли він почув, що ви питаєте
|
| «Якщо ви цього бажаєте
|
| Ця чашка може пройти
|
| Ми можемо знайти дорогу додому
|
| Можливо, створити власну сім’ю»
|
| «Але Отець не веде Сина?
|
| Не моя воля, а Твоя
|
| Що ще тут робити?
|
| Що ще я, як не ти?»
|
| І змія, яка тримала світ
|
| Палиця, морква і нитка
|
| Був роздавлений під ногою
|
| Про те, що ти нічого не хочеш |