| Усі ті ж по вулицях люди,
|
| Усі ті ж дощі за вікном,
|
| А твій літак, не прибуде на маленький аеродром
|
| Свічка на столі у портрета і хлібом накрита склянка,
|
| Свої у війни є прикмети, але час не вилікує ран.
|
| Мовчать, після третього тосту очі заплющуючи, друзі,
|
| А до болі звикнути, непросто, до втрат звикнути не можна,
|
| Туман над смужкою злітної і в житті туман, і навколо,
|
| А небо рядком кулеметного закреслено відразу і раптом.
|
| Дружини офіцерів, Дружини офіцерів
|
| Важкою долею ви обпалені,
|
| Дай вам Бог надії і любові і віри
|
| Жінкам офіцерів вони так потрібні.
|
| Салюти, паради, нагороди,
|
| Дороги, привали, бої,
|
| І хтось у промоклому наметі напише листа про кохання,
|
| А вранці від сонечка жмурячись в атаку, підніме він
|
| Швидше, швидше за прошу вас, живими поверніться додому
|
| Дружини офіцерів, Дружини офіцерів
|
| Важкою долею ви обпалені,
|
| Дай вам Бог надії і любові і віри
|
| Жінкам офіцерів вони так потрібні.
|
| Дружини офіцерів, Дружини офіцерів
|
| Важкою долею ви обпалені,
|
| Дай вам Бог надії і любові і віри
|
| Жінкам офіцерів вони так потрібні.
|
| Дай вам Бог надії і любові і віри
|
| Жінкам офіцерів так вони потрібні,
|
| Жінкам офіцерів вони так потрібні. |