Переклад тексту пісні 30 лет как мeртв - макулатура

30 лет как мeртв (оригінал)

Мое тело - Ноев ковчег для бактерий.
Я санитар леса в этом борделе.
Каждый оргазм, как звонок с того света.
К телу презрение.
Анкеты баб из Тиндер мелькают,
Как на столбах объявления, не особо маня.
Пинаю бутылку вдоль пустынной аллеи.
Застыл в холодном воздухе под светофором ржавый скелет трамвая.
Вечная зима ютится в башмаках.
Куда-то от этого дня убегаю.
Выкидываю минуты, как купюры в сумерках.
Пытаюсь нащупать дно.
Кто-то жалуется на нехватку времени, а у меня его полно.
Готов им делиться, на что-то менять, простаивать в ваших очередях.
В Метро выкидывать на ленту, раздавать бродягам и богачам.
Воспользуйтесь им, чтобы по настоящему жить начать.
Кафе и ночлежки.
С вас 750.
Возьмите еще сотню на чай.
Под столом нейлон чулка женщины.
Это реклама счастья.
Но у меня баннерная слепота.
Опыт в рэп продолжаю впечатывать.
Регистратор фиксирует все, как есть.
Выбрасываю стихи в чатик.
Вот мой арт-хаусный видеоблог.
В нем ничего никогда не случается.
Хочу, чтоб чайки кричали и набережная не кончалась.
Накладывать разноцветные фильтры на собственную печаль.
Всматриваться в туман над водой, пока паром не причалит.
Отплыть на остров в город-мутант, собранный из моих снов по частям.
От отрешенности до влюбленности, от пробежки до сигареты.
От депрессии до ремиссии, от черновика до большого концерта.
От гримерки до хостела, от рождения до приятия своей смертности.
Мои маленькие поражения перед тупой равнодушной вечностью.
30 лет, как мертвый.
Древо, растущее вверх корнем.
Невинен, как крюк на живодерне.
Поэт должен быть проклятым.
30 лет, как мертвый.
Древо, растущее вверх корнем.
Невинен, как крюк на живодерне.
Поэт должен быть проклятым.
Там, где был я теперь синтаксис, только формальные признаки.
Пакет, наполненный дымом, консервная банка на привязи.
Лошок, влюбленный в одноклассницу, не помнящую его имени.
Мне подают выпивку и я проношу руку мимо.
Не попадаю вовремя, да и некуда попадать в общем.
Лежит на полу кататоник, ждет долгие холодные ночи.
Лицо в темноте, как в крови.
В интернете идет торговля.
Но выставлять свой ебыч совсем никуда не хочется.
Я ненавижу творчество, поэты вставайте в очередь.
Прыгаю на современность, как обрыган второй лиги.
На уважаемую фирму, и мне не стыдно.
У меня 1000 строчек, но ни одна не дописана.
Ты обосрался на площади.
Острые углы.
Выставленные вперед кулаки манят, как огни.
Дальше всех заходит тот, кто не знает, куда идти.
Пустота разлилась чернилами.
Глотаю ее, как стрихнин.
Утро наступило позже, чем меня успело прибить.
И я смотрю на море, как на любовницу.
Хочу его скомкать и броситься в него, истыкать ножиком.
И обменяться кольцами, забывая свое имя и прошлое.
И все это кости в собачьей миске.
Их крошат клыки камней, чтобы другой вместо меня родился.
От нового коллектива до долгов по кредиту.
От презрения до флирта, от ухода в лес до нового аккаунта в твиттере.
От выборов до митинга, от боксерского зала до пустых бутылок.
Я перестаю быть индивидом.
И жду, когда море слижет меня.
30 лет, как мертвый.
Древо, растущее вверх корнем.
Невинен, как крюк на живодерне.
Поэт должен быть проклятым.
30 лет, как мертвый.
Древо, растущее вверх корнем.
Невинен, как крюк на живодерне.
Поэт должен быть проклятым.

(переклад)

Моє тіло – Ноїв ковчег для бактерій.
Я санітар лісу у цьому борделі.
Кожен оргазм, як дзвінок з того світу.
До тіла зневагу.
Анкети баб з Тиндер мелькають,
Як на стовпах оголошення, не особливо манячи.
Штурхаю пляшку вздовж пустельної алеї.
Застиг у холодному повітрі під світлофором іржавий скелет трамваю.
Вічна зима тулиться у черевиках.
Кудись від цього дня тікаю.
Викидаю хвилини, як купюри в сутінках.
Намагаюся намацати дно.
Хтось скаржиться на нестачу часу, а маю його повно.
Готовий їм ділитися, щось міняти, простоювати у ваших чергах.
У Метро викидати на стрічку, роздавати бродягам та багатіям.
Скористайтеся ним, щоб по-справжньому жити почати.
Кафе та нічліжки.
Із вас 750.
Візьміть сотню ще на чай.
Під столом нейлон панчохи жінки.
Це реклама щастя.
Але в мене банерна сліпота.
Досвід у реп продовжую друкувати.
Реєстратор фіксує все як є.
Викидаю вірші у чатик.
Ось мій арт-хаусний відеоблог.
У ньому нічого ніколи не відбувається.
Хочу, щоби чайки кричали і набережна не закінчувалася.
Накладати різнокольорові фільтри на власний смуток.
Вдивлятися в туман над водою, доки парою не причалить.
Відплисти на острів у місто-мутант, зібране з моїх снів частинами.
Від відчуженості до закоханості, від пробіжки до сигарети.
Від депресії до ремісії, від чернетки до великого концерту.
Від гримерки до хостелу, від народження до прийняття своєї смертності.
Мої маленькі поразки перед тупою байдужою вічністю.
30 років як мертвий.
Дерево, що росте корінням вгору.
Невинний, як гак на живодерні.
Поет має бути проклятим.
30 років як мертвий.
Дерево, що росте корінням вгору.
Невинний, як гак на живодерні.
Поет має бути проклятим.
Там, де я був синтаксис, тільки формальні ознаки.
Пакет наповнений димом консервної банку на прив'язі.
Лошок, закоханий в однокласницю, яка не пам'ятає його імені.
Мені подають випивку і я проношу руку повз.
Не влучаю вчасно, та й нікуди потрапляти загалом.
Лежить на підлозі кататонік, чекає довгі холодні ночі.
Обличчя у темряві, як у крові.
В інтернеті триває торгівля.
Але виставляти свій ебич зовсім нікуди не хочеться.
Я ненавиджу творчість, поети вставайте у чергу.
Стрибаю на сучасність, як обриганий другої ліги.
На шановну фірму, і мені не соромно.
У мене 1000 рядків, але жодна не дописана.
Ти оглянувся на площі.
Гострі кути.
Виставлені вперед кулаки ваблять, як вогні.
Далі заходить той, хто не знає, куди йти.
Порожнеча розлилася чорнилом.
Ковтаю її, як стрихнін.
Ранок настав пізніше, ніж мене встигло прибити.
І я дивлюсь на море, як на коханку.
Хочу його скомкати і кинутися в нього, стукати ножем.
І обмінятися кільцями, забуваючи своє ім'я та минуле.
І все це кістки у собачій мисці.
Їх кришать ікла каміння, щоб інший замість мене народився.
Від нового колективу до боргів із кредиту.
Від зневаги до флірту, від відходу в ліс до нового облікового запису в твіттері.
Від виборів до мітингу, від боксерської зали до порожніх пляшок.
Я перестаю бути індивідом.
І чекаю, коли море злиже мене.
30 років як мертвий.
Дерево, що росте корінням вгору.
Невинний, як гак на живодерні.
Поет має бути проклятим.
30 років як мертвий.
Дерево, що росте корінням вгору.
Невинний, як гак на живодерні.
Поет має бути проклятим.