Переклад тексту пісні вальтер - макулатура

вальтер (оригінал)

Я знаю точно сколько ступеней, сколько раз ключ в замке
Вещи молчат, но не о тебе, и молчание скоро затихнет
И я останусь один в коридоре, подвешен во тьме
Моё сердце как пустая бутылка, катающаяся по пристани
Эволюция повседневности это ходить до смерти по городу
Закрываться в ванной, когда уже нельзя
Откладывать и нужно возвращаться в дом
У меня от кого-то родится ребёнок и будет кричать
За дверью пока я буду мечтать утонуть
Собрать из бликов твоё лицо
Воровать у необратимости по минуте,
Но всё слабее засов и громче вопль настоящей жизни
Твоё имя из четырёх слогов, и каждый как выстрел
Я превращаю себя в решето, валяюсь у самого себя на пути
Прогресс это локомотив, я должен быть кем-то помимо
Набить чемодан сувенирами
И потерять его как Вальтер Беньямин
Недостаточно убедительно
Пустой листок в конце контрольной не примут
Поэтому будет жена, от которой я буду скрываться в картинах
Воображения в 3D очках, на них будет таращиться зал
Как зеваки скучают на площади у подножия гильотины
В этом фильме ничего не происходит кроме нытья и е**и
Достоверность которой еще надо проверить, но зачем нам это?
Толпа как переваренная телятина разваливается на куски
Расходится по сторонам в красном мерцании титров
Я все это вижу, но никто из них
Не говорит о тебе, никто не говорит
В пустом зале в каждом зерне попкорна
В перчатках кем-то забытых
Я хочу найти тебя, заставить вещи забыть
Населить город своими снами, увидеть, как он корчится в пытках
Кажется, жена ушла с ребёнком гулять, и я лежу на кровати
Невозможно додумать тебя до конца и никаких таблеток не хватит
Я хочу найти тебя, заставить вещи забыть
Населить город своими снами, увидеть, как он корчится в пытках
Кажется, жена ушла с ребёнком гулять, и я лежу на кровати
Невозможно додумать тебя до конца и никаких таблеток не хватит
Секунды тяжело и торжественно падают, память как глина
В который раз отдаляет от реальных событий — пустых и рутинных
Уносит к моим капризам, пытаюсь изобрести тебя заново
Дерусь со своими игрушками, потом делаю им искусственное дыхание
В поисках вчерашнего дня, в попытках воскресить наш роман
На гниющем трупе собственного таланта плаваю по городам
Прикуриваю от красных лиц проводников, мешаю коктейли
Заливаю дурные недели и города в собственный череп
Одинаково не похожи на то, где мы встретились, эти места,
Но я бью в бубен, призывая призраки наших дней и палатку ставлю
Попутно делая какое-то мутное дело, подключая провода, врубаю шарманку
Веду лицемерную светскую жизнь и завожу отношения на ночь,
Но в каждой паузе отбегаю позвонить или послать телеграмму
В прошлое, тяну к тебе руки, кричу с каждой случайной вкладки
У меня всё хорошо, я ещё не научился стоять, но мне надо идти
Целовать кого-то, загадывая тебя и за спиной пальцы скрестив
Позади остается горелый пустырь, в руках багаж и какие-то деньги
Начинает темнеть, и мне всё сложнее управлять своими движениями
Ступеньки скользят, чемодан тяжелеет, не помню в какие мне двери
И вот-вот, как трусливого сутенёра, меня эта ночь прищемит
Залезаю на верхнюю полку, утопив ещё одни сутки, иду
Всё глубже во мрак, но оборачиваюсь — вдруг дёрнешь за нитку

вальтер (переклад)

Я знаю точно скільки ступенів, скільки разів ключ в замку
Речі мовчать, але не про тебе, і мовчання скоро затихне
І я стану один у коридорі, підвішений у тьмі
Моє серце як порожня пляшка, що катається по пристані
Еволюція повсякденності це ходити до смерті по місту
Закриватися у ванній, коли вже не можна
Відкладати і потрібно повертатися в будинок
У мене від когось народиться дитина і кричатиме
За дверима поки я мріятиму потонути
Зібрати з відблисків твоє обличчя
Красти у незворотності по хвилину,
Але все слабше засув і голосніше крик справжнього життя
Твоє ім'я з чотирьох складів, і кожен як постріл
Я перетворюю себе на решето, валяюся у самого себе на шляху
Прогрес це локомотив, я повинен бути кимось крім
Набити валізу сувенірами
І втратити його як Вальтер Беньямін
Недостатньо переконливо
Порожній листок у кінці контрольної не приймуть
Тому буде дружина, від якої я буду ховатися в картинах
Уяви в 3D окулярах, на них витріщатиметься зал
Як роззяви нудьгують на площі біля підніжжя гільйотини
У цьому фільмі нічого не відбувається крім ниття і е**і
Достовірність якої ще треба перевірити, але навіщо це нам?
Натовп як переварена телятина розвалюється на шматки
Розходиться по сторонах у червоному мерехтінні титрів
Я все це бачу, але ніхто з них
Не говорить про тебе, ніхто не говорить
У порожньому залі в кожному зерні попкорну
В рукавичках кимось забутих
Я хочу знайти тебе, змусити речі забути
Населити місто своїми снами, побачити, як воно корчиться в тортурах
Здається, дружина пішла з дитиною гуляти, і я лежу на ліжку
Неможливо додумати тебе до кінця і жодних таблеток не вистачить
Я хочу знайти тебе, змусити речі забути
Населити місто своїми снами, побачити, як воно корчиться в тортурах
Здається, дружина пішла з дитиною гуляти, і я лежу на ліжку
Неможливо додумати тебе до кінця і жодних таблеток не вистачить
Секунди важко і урочисто падають, пам'ять як глина
Вкотре віддаляє від реальних подій — порожніх і рутинних
Забирає до моїх примх, намагаюся винайти тебе заново
Б'юся зі своїми іграшками, потім роблю їм штучне дихання
У пошуках вчорашнього дня, у спробах воскресити наш роман
На гниючому трупі власного таланту плаваю по містах
Прикурюю від червоних осіб провідників, заважаю коктейлі
Заливаю погані тижні і міста у свій череп
Однаково не схожі на те, де ми зустрілися, ці місця,
Але я б'ю в бубон, закликаючи примари наших днів і намет ставлю
Попутно роблячи якусь каламутну справу, підключаючи дроти, врубаю шарманку
Веду лицемірне світське життя і заводжу стосунки на ніч,
Але в кожній паузі відбігаю зателефонувати або надіслати телеграму
Минулого, тягну до тебе руки, кричу з кожної випадкової вкладки
У мене все добре, я ще не навчився стояти, але мені треба йти
Цілувати когось, загадуючи тебе і за спиною пальці схрестивши
Позаду залишається горіла пустка, в руках багаж і якісь гроші
Починає темніти, і мені все складніше керувати своїми рухами
Сходинки ковзають, валіза важчає, не пам'ятаю в які мені двері
І ось-ось, як боягузливого сутенера, мене ця ніч прищемить
Залазю на верхню полицю, втопивши ще одну добу, йду
Все глибше в темряву, але обертаюся — раптом смикнеш за нитку