Інформація про пісню На цій сторінці ви можете ознайомитися з текстом пісні Джин и тоник , виконавця - Константин Арбенин. Дата випуску: 10.01.2020
Мова пісні: Російська мова
Джин и тоник(оригінал) |
| Вступление: Dm |
| Он ревновал ее к дождю |
| И укрывал джинсовой курткой |
| Ее июневые кудри, |
| А зонтик прижимал к локтю. |
| День дожидался темноты, |
| Жизнь начиналась с середины, |
| И закрывали магазины |
| Свои разнузданные1 рты. |
| Ветра стояли на своем, |
| Шатая цепь священнодейства, |
| И пошлое Адмиралтейство |
| Сдавало ангелов в наем, |
| Но вместо звезд их берегли |
| Два добрых духа Джин и Тоник, |
| И мир, казалось, в них утонет, |
| Едва дотронувшись земли… |
| Припев: |
| А мне казалось, |
| А мне казалось, |
| Bbmaj Gm7 |
| Что белая зависть — не грех, |
| Что черная зависть — не дым. |
| И мне не писалось, |
| Мне не писалось, |
| Мне в эту ночь не писалось, — |
| Я привыкал быть великим немым. |
| Он ревновал ее к богам |
| И прятал под мостом от неба, |
| А голуби просили хлеба |
| И разбивались за стаканы. |
| Плоть несло, и дух опять |
| Штормил в девятибалльном танце — |
| От невозможности остаться |
| До невозможности унять. |
| И вечер длинных папирос |
| Линял муниципальным цветом, |
| И сфинксов он пугал ответом |
| На каждый каверзный вопрос. |
| И, видно, не забавы для — |
| По венам кровь против теченья. |
| Миг тормозов, развал-схожденье2, |
| И снова — твердая земля. |
| Припев: |
| А мне казалось, |
| А мне все казалось, |
| Что белая зависть — не блеф, |
| Что черная зависть — не дым. |
| И мне не писалось, |
| Мне опять не писалось, |
| Не пелось и не писалось, — |
| Я привыкал быть великим немым. |
| И отступил девятый вал, |
| И растворил свой сахар в дымке… |
| К стихам, к Довлатову, к «Ордынке"3 |
| Он вдохновенно ревновал, |
| Но вместо рифм бежали вслед |
| Два юных сфинкса Джин и Тоник, |
| И воздух был упрям и тонок, |
| Впитав рассеянный рассвет. |
| (переклад) |
| Вступ: Dm |
| Він ревнував її до дощу |
| І покривав джинсовою курткою |
| Її червневі кучері, |
| А парасольку притискав до ліктя. |
| День чекав темряви, |
| Життя починалося з середини, |
| І закривали магазини |
| Свої розбещені роти. |
| Вітра стояли на своєму, |
| Шата ланцюг священнодійства, |
| І вульгарне Адміралтейство |
| Здавало ангелів у найм, |
| Але замість зірок їх берегли |
| Два добрі духи Джин і Тонік, |
| І світ, здавалося, в них потоне, |
| Ледве доторкнувшись до землі… |
| Приспів: |
| А мені здавалося, |
| А мені здавалося, |
| Bbmaj Gm7 |
| Що біла заздрість - не гріх, |
| Що чорна заздрість - не дим. |
| І мені не писалося, |
| Мені не писалося, |
| Мені цієї ночі не писалося,— |
| Я звикав бути великим німим. |
| Він ревнував її до богам |
| І ховав під мостом від неба, |
| А голуби просили хліба |
| І розбивалися за склянки. |
| Плоть несло, і дух знову |
| Штормив у дев'ятибальному танці — |
| Від неможливості залишитися |
| До неможливості вгамувати. |
| І вечір довгих цигарок |
| Ліняв муніципальним кольором, |
| І сфінксів він лякав відповіддю |
| На кожне каверзне питання. |
| І, мабуть, не забави для — |
| По венах кров проти течії. |
| Мить гальм, розвал-схождение2, |
| І знову — тверда земля. |
| Приспів: |
| А мені здавалося, |
| А мені все здавалося, |
| Що біла заздрість - не блеф, |
| Що чорна заздрість - не дим. |
| І мені не писалося, |
| Мені знову неписалося, |
| Не співалось і не писалося, — |
| Я звикав бути великим німим. |
| І відступив дев'ятий вал, |
| І розчинив свій цукор у димку... |
| До віршів, до Довлатова, до «Ординці"3 |
| Він натхненно ревнував, |
| Але замість рим бігли слідом |
| Два юні сфінкси Джин і Тонік, |
| І Повітря було вперте й тонке, |
| Увібравши розсіяний світанок. |