Інформація про пісню На цій сторінці ви можете ознайомитися з текстом пісні Джин и тоник, виконавця - Константин Арбенин.
Дата випуску: 10.01.2020
Мова пісні: Російська мова
Джин и тоник(оригінал) |
Вступление: Dm |
Он ревновал ее к дождю |
И укрывал джинсовой курткой |
Ее июневые кудри, |
А зонтик прижимал к локтю. |
День дожидался темноты, |
Жизнь начиналась с середины, |
И закрывали магазины |
Свои разнузданные1 рты. |
Ветра стояли на своем, |
Шатая цепь священнодейства, |
И пошлое Адмиралтейство |
Сдавало ангелов в наем, |
Но вместо звезд их берегли |
Два добрых духа Джин и Тоник, |
И мир, казалось, в них утонет, |
Едва дотронувшись земли… |
Припев: |
А мне казалось, |
А мне казалось, |
Bbmaj Gm7 |
Что белая зависть — не грех, |
Что черная зависть — не дым. |
И мне не писалось, |
Мне не писалось, |
Мне в эту ночь не писалось, — |
Я привыкал быть великим немым. |
Он ревновал ее к богам |
И прятал под мостом от неба, |
А голуби просили хлеба |
И разбивались за стаканы. |
Плоть несло, и дух опять |
Штормил в девятибалльном танце — |
От невозможности остаться |
До невозможности унять. |
И вечер длинных папирос |
Линял муниципальным цветом, |
И сфинксов он пугал ответом |
На каждый каверзный вопрос. |
И, видно, не забавы для — |
По венам кровь против теченья. |
Миг тормозов, развал-схожденье2, |
И снова — твердая земля. |
Припев: |
А мне казалось, |
А мне все казалось, |
Что белая зависть — не блеф, |
Что черная зависть — не дым. |
И мне не писалось, |
Мне опять не писалось, |
Не пелось и не писалось, — |
Я привыкал быть великим немым. |
И отступил девятый вал, |
И растворил свой сахар в дымке… |
К стихам, к Довлатову, к «Ордынке"3 |
Он вдохновенно ревновал, |
Но вместо рифм бежали вслед |
Два юных сфинкса Джин и Тоник, |
И воздух был упрям и тонок, |
Впитав рассеянный рассвет. |
(переклад) |
Вступ: Dm |
Він ревнував її до дощу |
І покривав джинсовою курткою |
Її червневі кучері, |
А парасольку притискав до ліктя. |
День чекав темряви, |
Життя починалося з середини, |
І закривали магазини |
Свої розбещені роти. |
Вітра стояли на своєму, |
Шата ланцюг священнодійства, |
І вульгарне Адміралтейство |
Здавало ангелів у найм, |
Але замість зірок їх берегли |
Два добрі духи Джин і Тонік, |
І світ, здавалося, в них потоне, |
Ледве доторкнувшись до землі… |
Приспів: |
А мені здавалося, |
А мені здавалося, |
Bbmaj Gm7 |
Що біла заздрість - не гріх, |
Що чорна заздрість - не дим. |
І мені не писалося, |
Мені не писалося, |
Мені цієї ночі не писалося,— |
Я звикав бути великим німим. |
Він ревнував її до богам |
І ховав під мостом від неба, |
А голуби просили хліба |
І розбивалися за склянки. |
Плоть несло, і дух знову |
Штормив у дев'ятибальному танці — |
Від неможливості залишитися |
До неможливості вгамувати. |
І вечір довгих цигарок |
Ліняв муніципальним кольором, |
І сфінксів він лякав відповіддю |
На кожне каверзне питання. |
І, мабуть, не забави для — |
По венах кров проти течії. |
Мить гальм, розвал-схождение2, |
І знову — тверда земля. |
Приспів: |
А мені здавалося, |
А мені все здавалося, |
Що біла заздрість - не блеф, |
Що чорна заздрість - не дим. |
І мені не писалося, |
Мені знову неписалося, |
Не співалось і не писалося, — |
Я звикав бути великим німим. |
І відступив дев'ятий вал, |
І розчинив свій цукор у димку... |
До віршів, до Довлатова, до «Ординці"3 |
Він натхненно ревнував, |
Але замість рим бігли слідом |
Два юні сфінкси Джин і Тонік, |
І Повітря було вперте й тонке, |
Увібравши розсіяний світанок. |