| Напевно, ніч могла бути довшою,
|
| Напевно, вітер міг би дути сильніше,
|
| Напевно, якщо я був розумніший,
|
| Я би залишився з нею.
|
| Але вітер стих і помер місяць,
|
| У тому, що трапилося, є моя вина,
|
| Коли вона прокинулася від сну,
|
| Вона була одна.
|
| Приспів:
|
| Тепер, клич не клич, не¦почуєш відповідь.
|
| Тепер ми співаємо про любов, якого більше тут немає.
|
| Кохання більше тут немає.
|
| Напевно, ніч могла бути біла,
|
| Напевно, вітер не бажав нам зла,
|
| Напевно, якби вона запалила
|
| Вогонь, пішла би імла.
|
| Але ніч була темна та холодна,
|
| У тому, що трапилося, є її вина,
|
| Вона пішла на дно, але з дна
|
| Місяць був невидимий.
|
| Приспів
|
| Напевно, можна жити і без тепла,
|
| Напевно, все на світі - пил-зола,
|
| Напевно, якщо б любов могла
|
| Зігріти, я би згорів вщент.
|
| Але немає над нами більше того місяця,
|
| І немає твоїй, і немає моєї провини,
|
| Слова любові, мабуть, не вірні,
|
| І ми не закохані.
|
| Приспів |