| Приспів:
|
| Нам не повернути нічого: адже кохання не кіно,
|
| Неможливо включити її знову.
|
| Гріє надії тепло і ми віримо в одне:
|
| Поцілунок відроджує кохання.
|
| Лезу он зі шкіри, про Боже, до чого я дожив,
|
| Невже так може бути, що весь світ навколо нікчемний.
|
| Що там говорити про завтра, мені б дожити би до ранку.
|
| Клею я, як пазли, твої фото, що порвав учора.
|
| Згадую дні і ночі, проведені з тобою,
|
| Дівчиною-мрією тебе міг би назвати будь-хто.
|
| Мабуть, навколо мене той світ, де руйнуються мрії,
|
| У руках кадри і в них ніби наді мною смієшся ти.
|
| Я дуже легко одягнений, а на вулиці мороз,
|
| Якщо б гріло кохання, я б не скільки не змерз.
|
| У мене одне питання, що розбурхує кров,
|
| Як мені довести кохання без букета червоних троянд.
|
| Бачу ти виходиш із таксі і дзвониш комусь,
|
| Ніби я псих і не для романтики сиджу тут.
|
| Я і так чекав тебе під вікном півночі і пів дня,
|
| Просто поцілуй мене, поцілуй мене.
|
| Приспів:
|
| Нам не повернути нічого: адже кохання не кіно,
|
| Неможливо включити її знову.
|
| Гріє надії тепло і ми віримо в одне:
|
| Поцілунок відроджує кохання.
|
| Не дивися в очі, ти мені все сказав,
|
| Навіть у мене в серці птахи в'ються.
|
| А ти без мене не сходи з розуму,
|
| Можеш лише трохи моїх губ торкнутися.
|
| Це все кохання, ти на все готовий,
|
| І я дишу, і я живу.
|
| Завмирає день, що я дам натомість?
|
| Свій поцілунок тобі подарую.
|
| Приспів:
|
| Нам не повернути нічого: адже кохання не кіно,
|
| Неможливо включити її знову.
|
| Гріє надії тепло і ми віримо в одне:
|
| Поцілунок відроджує кохання.
|
| Якщо шукаємо, то знайдемо зараз,
|
| Якщо віримо, цей шлях для нас,
|
| Якщо чекаємо, буде новий шанс,
|
| Якщо спитаємо, всі відповіді знайдемо в глибині наших очей.
|
| Приспів:
|
| Нам не повернути нічого: адже кохання не кіно,
|
| Неможливо включити її знову.
|
| Гріє надії тепло і ми віримо в одне:
|
| Поцілунок відроджує кохання. |