Інформація про пісню На цій сторінці ви можете ознайомитися з текстом пісні Manchmal, виконавця - Juliane Werding. Пісня з альбому Ruhe vor dem Sturm, у жанрі РелаксДата випуску: 10.01.2008
Лейбл звукозапису: DA
Мова пісні: Німецька
Manchmal(оригінал) |
| Manchmal steht sie vor mir |
| Sie lächelt, und ich greif nach ihr |
| Aber plötzlich ist sie nicht mehr da |
| Manchmal ist alles Traum |
| Ich lebe, doch ich spür es kaum |
| Und ich weiß nicht, was ist und was war |
| Es gibt immer so viel mehr, als wir |
| In unsren kühnsten Träumen ahnen |
| So ganz anders als die Welt, in der |
| Wir alles planen |
| Das Leben verplanen |
| Manchmal steh ich vor ihr |
| Ich lächle, und sie greift nach mir |
| Aber plötzlich bin ich nicht mehr da |
| Manchmal ist Leben Traum |
| Sie atmet, doch sie spürt es kaum |
| Und sie fragt sich, was ist und was war |
| Und die Zeit ist wie ein langer Fluss |
| Der uns wiegt in trägen Armen |
| Und wir treiben in die Welt zurück |
| Aus der wir kamen |
| Der wir entkamen |
| Manchmal stehen wir vor ihr |
| Sie lächelt, dann begreifen wir |
| Aber plötzlich sind wir nicht mehr da |
| Manchmal ist alles Traum |
| Wir atmen, doch wir leben kaum |
| Und wir fragen, was ist und was war |
| Manchmal steht sie vor mir |
| Sie lächelt, und ich greif nach ihr |
| Aber plötzlich ist sie nicht mehr da |
| Manchmal ist alles Traum |
| Ich lebe, doch ich spür es kaum |
| Und ich weiß nicht, was ist und was war |
| (переклад) |
| Іноді вона стоїть переді мною |
| Вона посміхається, і я тягнусь до неї |
| Але раптом її вже немає |
| Іноді все є мрією |
| Я живий, але майже не відчуваю цього |
| І я не знаю, що є і що було |
| Завжди є набагато більше, ніж ми |
| Ворожили в наших найсміливіших мріях |
| Так сильно відрізняється від світу, в якому |
| Ми все плануємо |
| Плануйте своє життя |
| Іноді я стою перед нею |
| Я посміхаюся, і вона тягнеться до мене |
| Але раптом мене вже немає |
| Іноді життя - це сон |
| Вона дихає, але майже не відчуває цього |
| І їй цікаво, що є і що було |
| А час як довга ріка |
| Хто ледачих обіймає нас |
| І ми повертаємось у світ |
| З якого ми прийшли |
| якого ми втекли |
| Іноді ми стоїмо перед нею |
| Вона посміхається, тоді ми розуміємо |
| Але раптом нас уже немає |
| Іноді все є мрією |
| Ми дихаємо, але майже не живемо |
| І запитуємо, що є і що було |
| Іноді вона стоїть переді мною |
| Вона посміхається, і я тягнусь до неї |
| Але раптом її вже немає |
| Іноді все є мрією |
| Я живий, але майже не відчуваю цього |
| І я не знаю, що є і що було |