| Венеція 1710 р.:
|
| Група маленьких дівчаток грає в улов
|
| Луїза Бернадотті ховається у дверях
|
| Двері відчинені, і вона заходить всередину
|
| Довга прогулянка. |
| Світло, яке рухається
|
| Вона йде за світлом... і забуває про час
|
| Ніч холодна
|
| Машини давно не їздять
|
| Луїза спатиме в сусідній кімнаті
|
| Раптом я чую цей тихий плач
|
| Раптом вона заговорила, наче з глибоких снів
|
| Дивні слова дивно близькі
|
| Вона розповідає про місця, які ніколи не бачила
|
| З часів, які завжди минали
|
| Вона бачить себе, що грає на вулицях Венеції
|
| Може відчувати незнайомий одяг
|
| Звучить як розмова, дивна й віддалена
|
| Луїза, прокинься, дитино моя
|
| Це все лише сон
|
| Луїза, тобі ще не дозволено
|
| Зазирни в чужі світи
|
| Розбуди Луїзу
|
| Це все лише сон
|
| Час тоне, Луїза намагається тягнути з ним
|
| Старий вітер торкається мене, коли він дме повз
|
| Я не хочу втратити вас у цьому потокі
|
| Тримайся, замкни внутрішні двері
|
| Ми поводимося так, ніби нічого не сталося
|
| Луїза, прокинься, дитино моя
|
| Це все лише сон
|
| Луїза, тобі ще не дозволено
|
| Зазирни в чужі світи
|
| Розбуди Луїзу
|
| Це все лише сон
|
| Луїза... Луїза... Луїза...
|
| Я не хочу втратити вас у цьому потокі
|
| Тримайся, замкни внутрішні двері
|
| Ми поводимося так, ніби нічого не сталося
|
| Луїза, прокинься, дитино моя
|
| Це все лише сон
|
| Луїза, тобі ще не дозволено
|
| Зазирни в чужі світи
|
| Розбуди Луїзу
|
| Це все лише сон
|
| Луїза, тобі ще не дозволено
|
| Зазирни в чужі світи
|
| Розбуди Луїзу
|
| Це все лише сон |