Інформація про пісню На цій сторінці ви можете ознайомитися з текстом пісні Освободи меня, виконавця - Jandro. Дата випуску: 30.01.2020
Мова пісні: Російська мова
Освободи меня(оригінал) |
| Хватит с меня этой лжи — глупой, нелепой бравады |
| Ныне мосты сожжены, и мне не вернуться обратно, |
| А я ведь совсем не такой, каким бы хотелось казаться |
| Привычно скрывающий боль под тёмной железною маской, |
| А мне лишь хотелось найти приют для усталой души |
| Где золотом блещут сады, где б смог воплотить я мечты свои |
| В унынии том я был слаб, с покорностью всей будто раб |
| Отдался пучине страстей, а расплата пришла лишь теперь |
| Освободи меня, не дай сойти с ума |
| В мире, где пустота — в сердце у большинства |
| В бурном течении масс, хлёстком потоке прохожих |
| Я выставив жизнь напоказ стал на них чем-то похожим |
| С улыбкой на мёртвых губах, спокойствием в кипящих жилах |
| Беспечностью в грустных глазах я бы мог показаться счастливым |
| Ах, как бы хотелось найти пристанище беглой души |
| Где некогда были сады — теперь же они отцвели, увы |
| В том месте, царил лишь обман, но я поздно его распознал |
| Доверившись сладким мечтам, частицу себя потерял я там |
| Освободи меня, не дай сойти с ума |
| В мире, где пустота — в сердце у большинства |
| Здесь я совсем один бьюсь из последних сил |
| Дабы не стать чужим тому, чему служил |
| (переклад) |
| Вистачить з мене цієї брехні — дурної, безглуздої бравади |
| Нині мости спалені, і мені не повернутися назад, |
| А я адже зовсім не такий, яким би хотілося здаватися |
| Звичайний біль під темною залізною маскою, |
| А мені тільки хотілося знайти притулок для втомленої душі |
| Де золотом блищать сади, де б зміг втілити я свої мрії |
| У смутку тому я був слабкий, з покірністю всієї ніби раб |
| Віддався безодні пристрастей, а розплата прийшла лише тепер |
| Звільни мене, не дай збожеволіти |
| У світі, де порожнеча— в серці у більшості |
| У бурхливому перебігу мас, хльосткому потоці перехожих |
| Я виставивши життя напоказ став на них чимось схожим |
| З посмішкою на мертвих губах, спокоєм у киплячих жилах |
| Безпечністю в сумних очах я би міг здатися щасливим |
| Ах, як би хотілося знайти притулок швидкої душі |
| Де колись були сади — тепер вони відцвіли, на жаль |
| Там, панував лише обман, але пізно його розпізнав |
| Довірившись солодким мріям, частку себе втратив я там |
| Звільни мене, не дай збожеволіти |
| У світі, де порожнеча— в серці у більшості |
| Тут я зовсім один б'юся з останніх сил |
| Щоб не стати чужим тому, чому служив |