Переклад тексту пісні Źródło - Jacek Kaczmarski

Źródło (оригінал)

Płynie rzeka wąwozem, jak dnem koleiny
Która sama siebie żłobiła
Rosną ściany wąwozu, z obu stron coraz wyżej
Tam na górze są ponoć równiny
I im więcej tej wody, tym się głębiej potoczy
Sama biorąc na siebie cień zboczy…
Piach spod nurtu ucieka, nurt po piachu się wije
Własna w czeluść ciągnie go siła
Ale jest ciągle rzeka na dnie tej rozpadliny
Jest i będzie, będzie jak była
Bo źródło, bo źródło wciąż bije
A na ścianach wąwozu pasy barw i wyżłobień
Tej rzeki historia, tych brzegów
Ślady głazów rozmytych, cienie drzew powalonych
Muł zgarnięty pod siebie wbrew sobie
A hen, w dole blask nikły ciągle ziemię rozcina
Ziemia nad nim się zrastać zaczyna…
Z obu stron żwir i glina, by zatrzymać go w biegu
Woda syczy i wchłania, lecz żyje
I zakręca, omija, wsiąka, wspina się, pieni
Ale płynie, wciąż płynie wbrew brzegom
Bo źródło, bo źródło wciąż bije
I są miejsca, gdzie w szlamie woda niemal zastygła
Pod kożuchem brudnej zieleni;
Tam ślad, prędzej niż ten, co zostawił go, znika
Niewidoczne bagienne są sidła
Ale źródło wciąż bije, tłoczy puls między stoki
Więc jest nurt, choć ukryty dla oka!
Nieba prawie nie widać, czeluść chłodna i ciemna
Niech się sypią lawiny kamieni!
I niech łączą się zbocza bezlitosnych wąwozów
Bo cóż drąży kształt przyszłych przestrzeni
Jak nie rzeka podziemna?
Groty w skałach wypłucze, żyły złote odkryje
Bo źródło, bo źródło wciąż bije…

Źródło (переклад)

Річка тече яром, як дно колії
Яка сама вирізала
Стіни яру підносяться, все вище й вище з обох боків
Там нагорі є рівнини
І чим більше цієї води, тим глибше вона піде
Взявши на себе тінь схилів...
Пісок виривається з-під течії, течія блукає над піском
Його сила тягне його в прірву
Але на дні цієї прірви ще є річка
Так є і буде, буде, як було
Бо джерело, бо джерело ще б'є
А на стінах яру смуги кольорів і борозенки
Історія цієї річки, цих берегів
Сліди нечітких брил, тіні повалених дерев
Мул, незважаючи на себе, зачерпується
А курка, внизу слабким сяйвом ще прорізає землю
Земля над ним починає зростати...
Гравій і глина з обох боків, щоб він не бігав
Вода шипить і вбирає, але живе
І крутиться, обходить, вбирається, лізе, піниться
Але вона тече, все одно тече проти берегів
Бо джерело, бо джерело ще б'є
А є місця, де вода майже замерзла в слизі
Під пальто брудно-зеленого;
Там слід зникає швидше, ніж той, що його залишив
На болотах пастки невидимі
Але джерело все ще б'ється, змушуючи пульс між схилами
Так що течія є, хоча й прихована від очей!
Неба майже не видно, глибина прохолодна й темна
Хай будуть лавини каміння!
І нехай зливаються схили нещадних ярів
Бо яка форма майбутніх просторів
Як не підземна річка?
Він промиє гроти в скелях, відкриє золоті жили
Тому що джерело, тому що джерело все ще б'є...