Інформація про пісню На цій сторінці ви можете ознайомитися з текстом пісні Źródło , виконавця - Jacek Kaczmarski. Дата випуску: 30.03.2014
Мова пісні: Польська
Źródło(оригінал) |
| Płynie rzeka wąwozem, jak dnem koleiny |
| Która sama siebie żłobiła |
| Rosną ściany wąwozu, z obu stron coraz wyżej |
| Tam na górze są ponoć równiny |
| I im więcej tej wody, tym się głębiej potoczy |
| Sama biorąc na siebie cień zboczy… |
| Piach spod nurtu ucieka, nurt po piachu się wije |
| Własna w czeluść ciągnie go siła |
| Ale jest ciągle rzeka na dnie tej rozpadliny |
| Jest i będzie, będzie jak była |
| Bo źródło, bo źródło wciąż bije |
| A na ścianach wąwozu pasy barw i wyżłobień |
| Tej rzeki historia, tych brzegów |
| Ślady głazów rozmytych, cienie drzew powalonych |
| Muł zgarnięty pod siebie wbrew sobie |
| A hen, w dole blask nikły ciągle ziemię rozcina |
| Ziemia nad nim się zrastać zaczyna… |
| Z obu stron żwir i glina, by zatrzymać go w biegu |
| Woda syczy i wchłania, lecz żyje |
| I zakręca, omija, wsiąka, wspina się, pieni |
| Ale płynie, wciąż płynie wbrew brzegom |
| Bo źródło, bo źródło wciąż bije |
| I są miejsca, gdzie w szlamie woda niemal zastygła |
| Pod kożuchem brudnej zieleni; |
| Tam ślad, prędzej niż ten, co zostawił go, znika |
| Niewidoczne bagienne są sidła |
| Ale źródło wciąż bije, tłoczy puls między stoki |
| Więc jest nurt, choć ukryty dla oka! |
| Nieba prawie nie widać, czeluść chłodna i ciemna |
| Niech się sypią lawiny kamieni! |
| I niech łączą się zbocza bezlitosnych wąwozów |
| Bo cóż drąży kształt przyszłych przestrzeni |
| Jak nie rzeka podziemna? |
| Groty w skałach wypłucze, żyły złote odkryje |
| Bo źródło, bo źródło wciąż bije… |
| (переклад) |
| Річка тече яром, як дно колії |
| Яка сама вирізала |
| Стіни яру підносяться, все вище й вище з обох боків |
| Там нагорі є рівнини |
| І чим більше цієї води, тим глибше вона піде |
| Взявши на себе тінь схилів... |
| Пісок виривається з-під течії, течія блукає над піском |
| Його сила тягне його в прірву |
| Але на дні цієї прірви ще є річка |
| Так є і буде, буде, як було |
| Бо джерело, бо джерело ще б'є |
| А на стінах яру смуги кольорів і борозенки |
| Історія цієї річки, цих берегів |
| Сліди нечітких брил, тіні повалених дерев |
| Мул, незважаючи на себе, зачерпується |
| А курка, внизу слабким сяйвом ще прорізає землю |
| Земля над ним починає зростати... |
| Гравій і глина з обох боків, щоб він не бігав |
| Вода шипить і вбирає, але живе |
| І крутиться, обходить, вбирається, лізе, піниться |
| Але вона тече, все одно тече проти берегів |
| Бо джерело, бо джерело ще б'є |
| А є місця, де вода майже замерзла в слизі |
| Під пальто брудно-зеленого; |
| Там слід зникає швидше, ніж той, що його залишив |
| На болотах пастки невидимі |
| Але джерело все ще б'ється, змушуючи пульс між схилами |
| Так що течія є, хоча й прихована від очей! |
| Неба майже не видно, глибина прохолодна й темна |
| Хай будуть лавини каміння! |
| І нехай зливаються схили нещадних ярів |
| Бо яка форма майбутніх просторів |
| Як не підземна річка? |
| Він промиє гроти в скелях, відкриє золоті жили |
| Тому що джерело, тому що джерело все ще б'є... |