Інформація про пісню На цій сторінці ви можете ознайомитися з текстом пісні Человек, виконавця - Интонация. Мова пісні: Російська мова
Человек(оригінал) |
| Нам не понять, к чему весь этот список катастроф. |
| Мы рушим мир, себя мы убиваем в нем. |
| Проснется тот, кто сможет полюбить, найти исток. |
| Ты человек и вечен дух. |
| И только лишь скафандр твой имеет срок. |
| Молчание прощает все и это значит быть сильнее тех, кто дарит шум. |
| Одна из добрых стен твоих, в ней сотни стрел. |
| Ее орнамент солнца свет. |
| Лишь только там, где нет войны, возможна жизнь в тишине у ручья. |
| Ну где же мой причал? |
| Разгоню печаль. |
| Тотчас понял все и замолчал. |
| Ветер – это ты. |
| Парус – это я. |
| Разрезают небо люди прутьями в клетку. |
| Дорога домой забыта, природа гибнет. |
| Совесть засыпает, в глазах только лишь деньги. |
| Колокольный звон тускнеет, звенят монеты. |
| Разрезают небо люди прутьями в клетку. |
| Дорога домой забыта, природа гибнет. |
| Совесть засыпает, в глазах только лишь деньги. |
| Колокольный звон тускнеет, звенят монеты. |
| Эти дороги ведут в никуда, их сделали люди (религия лжи) |
| Все что хотели создать – перечеркнем и забудем (да) |
| Новой искрой (да), как камень о камень. |
| Не подведи меня память, это искусство помнить губами. |
| Багровые реки красным напомнят о главном. |
| Нам бы перестать возводить эти дамбы. |
| Прав был, нет правды. |
| Ни минувшего, а будущего жалят как будто пчела. |
| Но наша река не покинет своего берега, она будет жива. |
| Разрезают небо люди прутьями в клетку. |
| Дорога домой забыта, природа гибнет. |
| Совесть засыпает, в глазах только лишь деньги. |
| Колокольный звон тускнеет, звенят монеты. |
| Разрезают небо люди прутьями в клетку. |
| Дорога домой забыта, природа гибнет. |
| Совесть засыпает, в глазах только лишь деньги. |
| Колокольный звон тускнеет, звенят монеты. |
| Только лишь деньги… Ветер – это ты. |
| Парус – это я. |
| Только лишь деньги… |
| (переклад) |
| Нам не зрозуміти, до чого весь цей перелік катастроф. |
| Ми рушимо світ, себе вбиваємо в ньому. |
| Прокинеться той, хто зможе полюбити, знайти джерело. |
| Ти людина і вічний дух. |
| І тільки скафандр твій має термін. |
| Мовчання прощає все і це означає бути сильнішим за тих, хто дарує шум. |
| Одна з добрих стін твоїх, у ній сотні стріл. |
| Її світло орнамент сонця. |
| Тільки там, де немає війни, можливе життя в тиші біля струмка. |
| Ну, де ж мій причал? |
| Розжену сум. |
| Відразу зрозумів усе і замовк. |
| Вітер – це ти. |
| Вітрило – це я. |
| Розрізають небо люди лозинами в клітку. |
| Дорога додому забута, природа гине. |
| Совість засинає, в очах тільки гроші. |
| Дзвін тьмяніє, дзвеніть монети. |
| Розрізають небо люди лозинами в клітку. |
| Дорога додому забута, природа гине. |
| Совість засинає, в очах тільки гроші. |
| Дзвін тьмяніє, дзвеніть монети. |
| Ці дороги ведуть у нікуди, їх зробили люди (релігія брехні) |
| Все що хотіли створити – перекреслимо та забудемо (так) |
| Новою іскрою (так), як камінь об камінь. |
| Чи не підведи мене пам'ять, це мистецтво пам'ятати губами. |
| Багряні річки червоним нагадають про головне. |
| Нам би перестати зводити ці греблі. |
| Мав рацію, немає правди. |
| Ні минулого, а майбутнього жаллять начебто бджола. |
| Але наша річка не покине свого берега, вона буде живою. |
| Розрізають небо люди лозинами в клітку. |
| Дорога додому забута, природа гине. |
| Совість засинає, в очах тільки гроші. |
| Дзвін тьмяніє, дзвеніть монети. |
| Розрізають небо люди лозинами в клітку. |
| Дорога додому забута, природа гине. |
| Совість засинає, в очах тільки гроші. |
| Дзвін тьмяніє, дзвеніть монети. |
| Тільки гроші… Вітер – це ти. |
| Вітрило – це я. |
| Тільки гроші… |