Переклад тексту пісні Человек - Интонация

Человек (оригінал)

Нам не понять, к чему весь этот список катастроф.
Мы рушим мир, себя мы убиваем в нем.
Проснется тот, кто сможет полюбить, найти исток.
Ты человек и вечен дух.
И только лишь скафандр твой имеет срок.
Молчание прощает все и это значит быть сильнее тех, кто дарит шум.
Одна из добрых стен твоих, в ней сотни стрел.
Ее орнамент солнца свет.
Лишь только там, где нет войны, возможна жизнь в тишине у ручья.
Ну где же мой причал?
Разгоню печаль.
Тотчас понял все и замолчал.
Ветер – это ты.
Парус – это я.
Разрезают небо люди прутьями в клетку.
Дорога домой забыта, природа гибнет.
Совесть засыпает, в глазах только лишь деньги.
Колокольный звон тускнеет, звенят монеты.
Разрезают небо люди прутьями в клетку.
Дорога домой забыта, природа гибнет.
Совесть засыпает, в глазах только лишь деньги.
Колокольный звон тускнеет, звенят монеты.
Эти дороги ведут в никуда, их сделали люди (религия лжи)
Все что хотели создать – перечеркнем и забудем (да)
Новой искрой (да), как камень о камень.
Не подведи меня память, это искусство помнить губами.
Багровые реки красным напомнят о главном.
Нам бы перестать возводить эти дамбы.
Прав был, нет правды.
Ни минувшего, а будущего жалят как будто пчела.
Но наша река не покинет своего берега, она будет жива.
Разрезают небо люди прутьями в клетку.
Дорога домой забыта, природа гибнет.
Совесть засыпает, в глазах только лишь деньги.
Колокольный звон тускнеет, звенят монеты.
Разрезают небо люди прутьями в клетку.
Дорога домой забыта, природа гибнет.
Совесть засыпает, в глазах только лишь деньги.
Колокольный звон тускнеет, звенят монеты.
Только лишь деньги… Ветер – это ты.
Парус – это я.
Только лишь деньги…

Человек (переклад)

Нам не зрозуміти, до чого весь цей перелік катастроф.
Ми рушимо світ, себе вбиваємо в ньому.
Прокинеться той, хто зможе полюбити, знайти джерело.
Ти людина і вічний дух.
І тільки скафандр твій має термін.
Мовчання прощає все і це означає бути сильнішим за тих, хто дарує шум.
Одна з добрих стін твоїх, у ній сотні стріл.
Її світло орнамент сонця.
Тільки там, де немає війни, можливе життя в тиші біля струмка.
Ну, де ж мій причал?
Розжену сум.
Відразу зрозумів усе і замовк.
Вітер – це ти.
Вітрило – це я.
Розрізають небо люди лозинами в клітку.
Дорога додому забута, природа гине.
Совість засинає, в очах тільки гроші.
Дзвін тьмяніє, дзвеніть монети.
Розрізають небо люди лозинами в клітку.
Дорога додому забута, природа гине.
Совість засинає, в очах тільки гроші.
Дзвін тьмяніє, дзвеніть монети.
Ці дороги ведуть у нікуди, їх зробили люди (релігія брехні)
Все що хотіли створити – перекреслимо та забудемо (так)
Новою іскрою (так), як камінь об камінь.
Чи не підведи мене пам'ять, це мистецтво пам'ятати губами.
Багряні річки червоним нагадають про головне.
Нам би перестати зводити ці греблі.
Мав рацію, немає правди.
Ні минулого, а майбутнього жаллять начебто бджола.
Але наша річка не покине свого берега, вона буде живою.
Розрізають небо люди лозинами в клітку.
Дорога додому забута, природа гине.
Совість засинає, в очах тільки гроші.
Дзвін тьмяніє, дзвеніть монети.
Розрізають небо люди лозинами в клітку.
Дорога додому забута, природа гине.
Совість засинає, в очах тільки гроші.
Дзвін тьмяніє, дзвеніть монети.
Тільки гроші… Вітер – це ти.
Вітрило – це я.
Тільки гроші…