| Дні змінюються, як «еніки-беніки»
|
| Перетворюючи мої вівторки на понеділок,
|
| Але я роблю без паніки все і без істерики
|
| Не вдаючись в економіку, політику, полеміку по телику
|
| Так що я не відкрию вам Америку
|
| Навіть на долі не підійду до берега
|
| Мій пліт йде повільно і впевнено,
|
| Але в інший бік, під своїм керуванням,
|
| А я відокремлююсь повністю від світу
|
| Не уважаючи гаслам і гімнам, я шукаю відповіді, але поки що не всі питання можна пояснити
|
| У цій кімнаті один і все навколо ніби плоска картина
|
| Босха чи Клімта. |
| У пошуках себе я просто кидаюся в негативах
|
| Поки холод пробирає мої кістки і перевіряє на міцність
|
| Я оточуюсь кільцями з диму,
|
| Але бо це — моя зона комфорту
|
| Так, мені затишно
|
| Вам не зручно?
|
| Але це моя зона комфорту:
|
| Там, де нелюдно
|
| Як мені завгодно
|
| Адже це моя зона комфорту
|
| Вас і не чекають тут
|
| Двері десь ось там
|
| Це моя зона комфорту
|
| Зона комфорту, зона комфорту!
|
| Що що?
|
| Хто хто?
|
| Don’t know
|
| Go, он!
|
| Мій будинок -
|
| Не твій будинок
|
| Бігом
|
| У slow mo!
|
| Висловлююся чітко і коротко
|
| Черство і гадко
|
| Кашляю після ковтка Парламенту «Аква»
|
| З видом, типу «що тобі треба?»
|
| Навчи мене
|
| Со-ці-а-лі-зі-ро-ва-тися
|
| Я один завжди і дим —
|
| Це вакцина від зла
|
| Я забув, коли посмішка
|
| Не сходила з особи
|
| Так, я один завжди,
|
| Але переривають сни голоси
|
| (але це ж моя зона комфорту)
|
| Десь мої хоумі в індсутрію входять боляче, наче шокер
|
| Вони захопили топи і не відпускають зовсім
|
| Вони зносять її офіс, рольлять джо із договорів
|
| Стіл під ноги з видом боса
|
| Дим із вікон — це норма
|
| Її брови — під нахилом,
|
| А їх плани — під питанням
|
| А я досі не розумію, що таке образ
|
| Я не помічаю натиск, я лиш залишаю відбиток
|
| Ти, напевно, помітив, я пишу це не з проханням
|
| Для мене це можливість зробити щось зі словом
|
| Щоб вщухли болі, знову підвищую гучність
|
| Так, мені затишно! |
| вам не зручно?
|
| Там де нелюдно, як мені завгодно!
|
| Вас і не чекають тут, двері десь ось там…
|
| Зона комфорту |