Інформація про пісню На цій сторінці ви можете ознайомитися з текстом пісні Heroin Waltz, виконавця - Harakiri for the Sky. Пісня з альбому Arson, у жанрі Дата випуску: 15.02.2018
Вікові обмеження: 18+
Лейбл звукозапису: Aop
Мова пісні: Англійська
Heroin Waltz(оригінал) |
| Somewhere there‘s a garden of everlasting love within me |
| But I fear that all you can see are the scars that grace my skin |
| These lightless walks will chafe us and just the drugs keep us warm |
| People feel so lonely in the dark, I feel so lonely in the light |
| I feel so sad about the people |
| That never made it behind the bars of their hometown |
| That never saw these bottomless depths |
| That never walked these mires, I have walked |
| Worth the pain that has burned me and scarred my soul |
| For having been allowed to walk where I have walked |
| Which was to hell on earth, heaven on earth and back again |
| Under, far beneath, through it, in it… …and above… |
| My dear, the concept of «home» is such a vague notion |
| As I can‘t stay in the same place for more than three days |
| Once you told me, that I‘ll never find home without leaving |
| But now I saw so many places, I at least forgot them all |
| So I’m lying in my bed, in my house |
| And all I want to do is to go home… |
| I had to promise them that I won’t go, but nevertheless, I will leave |
| I’d like to think they must have known that I would do this one day |
| So I hope to arrive at my burial late, psychotic and wasted |
| Cause when it’s about death, I feel nothing at all |
| Nothing but anticipation |
| Nothing at all |
| And I will never regret all the wounds you inflicted on me |
| Cause another two of these scars and the world is dead |
| For how I harmed you, my dear… …I am sorry… |
| But as this last summer passed I could no longer bear the pain |
| This was our last autumn and I’ll take the blame |
| …I'm so fucking sorry… …but that’s how it ends… |
| (переклад) |
| Десь у мені є сад вічної любові |
| Але я боюся, що ви бачите лише шрами, які прикрашають мою шкіру |
| Ці легкі прогулянки будуть нас напружувати, а лише наркотики зігріють нас |
| Люди почуваються такими самотніми в темряві, а я відчуваю себе так самотньо на світлі |
| Мені так сумно за людей |
| Вони так і не потрапили за ґрати рідного міста |
| Що ніколи не бачив цих бездонних глибин |
| Це ніколи не ходило по цих болота, я ходив |
| Варто того болю, який обпік мене і порізав мою душу |
| За те, що мені дозволили гуляти там, де я гуляв |
| Що було в пекло на землі, рай на землі і назад |
| Під, далеко внизу, крізь нього, в ньому… …і вище… |
| Мій любий, поняття «дім» — таке невизначене поняття |
| Оскільки я не можу перебувати на одному місці більше трьох днів |
| Одного разу ти сказав мені, що я ніколи не знайду дім, не вийшовши |
| Але тепер я бачив стільки місць, принаймні, забув їх усі |
| Тож я лежу в своєму ліжку, у мому домі |
| І все, що я хочу робити — це поїхати додому… |
| Я мусив пообіцяти їм, що не піду, але тим не менше, я піду |
| Я хотів би думати, що вони, мабуть, знали, що колись я зроблю це |
| Тож я сподіваюся прибути на мій поховання пізно, психічний та змарнований |
| Бо коли йдеться про смерть, я не відчуваю нічого |
| Нічого, крім очікування |
| Нічого взагалі |
| І я ніколи не буду шкодувати про всі рани, які ви мені завдали |
| Через ще два з цих шрамів, і світ помер |
| За те, як я завдав тобі шкоди, мій дорогий… …вибач… |
| Але минуле літо минуло, я більше не міг терпіти біль |
| Це була наша остання осінь, і я візьму на себе вину |
| …Мені так шкода… …але на цьому все закінчується… |